PROFILBARU.COM

Сергій Іванович Сай-Боднар
Сергій Іванович Сай-Боднар
	Київ, 2010
Народився	24 вересня 1964 (60 років); Каришків, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Київ
Діяльність	журналістика
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1986)
Членство	Національна спілка журналістів України
Нагороди	Заслужений журналіст України
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боднар.

Сергі́й Іва́нович Сай-Бо́днар (нар. 24 вересня 1964(19640924), c. Каришків Барського району Вінницької області) — український журналіст. Заслужений журналіст України.

Життєпис

Народився в багатодітній селянській сім'ї. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1981—1986).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником редактора в обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем'я» (08.1986 — 05.1989), згодом — інструктором, завідувачем сектору преси ЦК ЛКСМУ (05.1989 — 12.1991), відповідальним секретарем, редактором, заступником редактора газети «Україна молода» (12.1991 — 01.1997). У 1997—2008 роках обіймав посади директора радіокомпанії «Довіра» (Київ), комерційного директора «Газеты по-киевски», з лютого 2008-го — генеральний директор Інформаційно-видавничого центру Державної податкової адміністрації України. Згодом — комерційний директор УНІАН, завідувач пресцентру, потім головний редактор Головної редакції проведення пресзаходів та артпроєктів Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Творчість

Друкувався переважно в українській періодиці. Тематика публікацій — економіка, політика, підприємництво тощо.

Співавтор книжки «Любов і муки Магди Хоманн» (К.: Академія, 2014), яку написав спільно зі своїм кузеном, журналістом-аматором з Німеччини Петером Хоманном^[1]. Видана одночасно й німецькою мовою (Die Liebe und die Leidenswege von Magda Homann / Serhii Say-Bodnar, Peter Homann). Авторів цієї публіцистично-документальної повісті про драматичну історію кохання німкені Магди Хоманн і українця, подолянина Олекси Кучинського відзначено Літературною премією імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» і Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.

Про цю книжку прихильно висловилися експерти, зокрема доктор історичних наук Володимир Сергійчук зазначив таке:

«Доля такої жінки як Магда Хоманн заслуговує на увагу видатних кіномитців. Ми сьогодні часто дивимось серіали — чи турецькі, чи аргентинські — і там дуже багато оповідається про життєві буденності. А доля Магди Хоманн — це доля, яка заслуговує на високе талановите перо та показ на кіноекрані. Доля цієї жінки в умовах української радянської дійсності — трагедія, яка має бути оспівана. І ця доля може бути порівняна з долею багатьох світових літературних героїв…»

Автор книжок: «Каришків. Я твій колосок» (К. : Академія, 2016) — про історичне минуле й сьогодення села Каришків Барського району на Вінниччині; «15 мінус 14. Детективна історія» (К. : Академія, 2018); «Зошит з історії Каришківської школи» (К. : Саміт-книга, 2023).

Громадська діяльність

Член Національної спілки журналістів України (з 1988). Секретар Національної спілки журналістів України (2017—2020).

Нагороди, відзнаки

Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1996)
Почесна грамота Верховної Ради України (2019)
Почесна відзнака «За заслуги перед Вінниччиною» (2023)^[2]
Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2014)
Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2015)^[3].

Примітки

Джерела та література

Вінниччина журналістська / авт.-упор. В. Г. Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 198.
Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.