Після сходження на престол Сайф ад-Дін розділив царство між своїми братами: Фахр ад-Дін Масуд отримав території біля річки Теджен, Баха ад-Дін Сам I — Гур, Шіхаб ад-Дін Мухаммад Карнак — Мадін, Шуджа ад-Дін Алі — Джармас, Ала ад-Дін Хусейн отримав Ваджірістан, а Кутб ад-Дін Мухаммад — Варшад. Згодом Сайф ад-Дін посварився зі своїм братом Кутбом, який втік до Бахрам-шаха, де й був убитий[1].
Щоб помститись за брата, Сайф 1148 року вирушив на Газні. Спочатку він навіть здобув перемогу[2], але султан зібрав армію та вщент розбив армію Гурідів.
Примітки
↑History of Civilizations of Central Asia, C.E. Bosworth, M.S. Asimov, стор. 185
↑C.E. Bosworth, The Later Ghaznavids, стор. 113—114
Джерела
C. Edmund, Bosworth (2001). GHURIDS. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Процитовано 17 березня 2018.