Вдалість та надійність конструкції і дуже велика для МБР вантажопідйомність дозволила використовувати Р-7 як ракету-носій. В процесі експлуатації Р-7 як РН виявлялись недоліки і відбувались її модернізації для підвищення маси корисного навантаження, надійності, збільшення спектру вирішуваних нею завдань, що призвело до появи сімейства ракет-носіїв.
Ракети-носії цього сімейства відкрили людині космічну еру, вони здійснили:
Всі пілотовані запуски СРСР, а потім Росії здійснювались і здійснюються ракетами цього сімейства.
Оскільки наймасовішими представниками сімейства є ракети-носії «Союз», ця назва часто використовується для позначення всього сімейства.
Вартість запуску ракети-носія з двигуном РД-0124 на другому ступені і з розгінним блоком — приблизно 70 млн доларів США. Вартість виготовлення ракети типу Союз-У і Союз-ФГ становить близько 20 млн доларів.
Експлуатуючими організаціями є Космічні війська Росії і Роскосмос. Крім того створена міжнародна корпорація Старсем (від Star — зірка і Sem — сім, сімка), що здійснює виведення корисного навантаження ракетами-носіями сімейства для іноземних замовників з космодромів Байконур і Куру.
Перелік ракет-носіїв родини і їхніх головних відмінностей
Відрізнялася від ракети-носія Супутник додаванням 3-го ступеня — блоку Е. Вивела перший штучний супутник Сонця, першу міжпланетну станцію, досягла Місяця, першу міжпланетну станцію, що зробила перші знімки зворотного боку Місяця.
Відрізнялася від ракети-носія Луна модернізованим двигуном третього ступеня (РД-0109 замість РД-0105). Вивела на орбіту перший космічний корабель з людиною на борту.
Була отримана з ракети «Молнія» заміною четвертого ступеня на збільшене корисне навантаження. Вперше використовувалася для запуску супутників фоторозвідки, маса яких перевищила можливості ракети «Восток». Дозволила виводити пілотовані кораблі з екіпажем з двох-трьох космонавтів.
Чотириступенева ракета. Відрізнялась новим третім ступенем (Блок І), розробленим на базі другого ступеня бойової ракети Р-9, і наявністю 4-го ступеня (Блок Л) і модернізованими двигунами на всіх ступенях. Була призначена для виведення космічних апаратів на траєкторії відльоту до інших планет. Використовувалась для запуску станцій, що здійснили першу м'яку посадку на Місяці і вихід на навколомісячну орбіту, а також АМС, що здійснили посадку на Венеру. Дещо пізніше була використана для виведення на високоеліптичні орбіти супутників зв'язку серії Молнія.
Союз
Подальша модернізація ракети-носія Восход, що відрізнялась досконалішим двигуном 3-го ступеня (РД-0110). Дозволила виводити нові «місячні» пілотовані космічні кораблі Союз, здатні маневрувати і стикуватись на орбіті.
Модернізація ракети-носія Союз, що відрізняється модернізованими двигунами 1-го і 2-го ступенів. Ракета-носій призначалась для заміни усіх інших ракет сімейства Р-7, за винятком ракети-носія Молнія, тому одержала назву Союз-Уніфікований.
Експлуатується з 1973 року і є наймасовішою в історії людства (станом на 26 травня 2012 року здійснено 773 запуски).
Союз-У2
Модернізація ракети-носія Союз-У, пальним центрального блоку був синтетичний гас (синтин) замість традиційного авіаційного гасу Т1, що дозволило збільшити вантажопідйомність приблизно на 200 кг. Експлуатація припинилась 1996 року після припинення виробництва синтину.
Модернізація ракети-носія Союз-У з новими двигунами першого і другого ступеня, що відрізняються спеціальними форсунковими головками для кращого сумішоутворення, звідкий й назва (Союз-Форсункові Головки).
Створення цієї модифікації, незважаючи на відносно невеликий приріст корисного навантаження (близько 200 кг), було досить критичним, бо для виведення на РН Союз-У трьох космонавтів було потрібно або підбирати екіпаж з легких космонавтів, або максимально полегшувати їх різними способами (інтенсивні тренування, баня, жорсткі обмеження на особисті речі), що створювало значні незручності, особливо для космічних туристів. Здійснення пілотованих запусків на Союз-ФГ повністю вирішило цю проблему.
