«Річниця революції» (рос.Годовщина революции) — російський неігровийнімий фільм 1918 року, змонтований режисером Дзиґою Вертовим із хронікальних матеріалів до першої річниці Жовтневого перевороту. Це дебютна стрічка режисера[2]. Фільм довгий час вважали загубленим, проте 2018 року кінознавець Микола Ізволов відновив його у первозданному вигляді.
Фільм створив Дзиґа Вертов, якому на той момент було 22 роки і він лише пів року працював у кіно — в кіножурналі «Кинонеделя». За словами Миколи Ізволова, картину створили «в рекордно короткі терміни, в умовах Громадянської війни, що розпочиналася, плівкового голоду, відсутності нормального фінансування»[2].
Кінематографічний комітет Народного комісаріату освіти активно готується до майбутніх Жовтневих урочистостей. Комітет випускає грандіозну картину «Річниця революції». Картина захоплює всі основні моменти російської революції, повстання робітників у Петрограді, маніфестації, мітинги, портрети борців за свободу, похорон їх як на Марсовому полі в Петрограді, так і в Москві. Серед інших картин слід зазначити картину «Вороги Радянської влади та боротьба з ними».
На екрани фільм вийшов у листопаді 1918 року. У той час як звичайні фільми тоді випускали всього в 3—5 примірниках, «Річниця революції» вийшла тиражем у цілих 40 копій[4]. У роки Громадянської війни літературно-інструкторський поїзд ВЦВК возив та показував фільм по всій країні. До початку 1920-х років позитивні копії «Річниці революції» стали непридатними, а негатив використали для інших кінохронікальних фільмів, що було звичною практикою в ті роки[5].
Наприкінці 1960-х років кінознавець Віктор Лістов намагався відтворити фільм, проте на той час ще не було знайдено докладного опису фільму. 2017 року Світлана Ішевська виявила афішу фільму у фонді Маяковського в Російському державному архіві літератури та мистецтва (РДАЛМ)[6]. На афіші були всі написи з фільму, які дали точне уявлення про кількість та послідовність фрагментів[2]. Миколі Ізволову вдалося знайти в архівах усі фрагменти, поєднати їх, оцифрувати і провести постпродукцію. Роботу він проводив за сприяння Російського державного архіву кінофотодокументів (РДАКФД). За словами Ізволова, у підсумку фільм вдалося ідентифікувати «відсотків на 98»[2].
Відгуки
Сам Вертов казав про свій фільм так: «У першу річницю Жовтневої революції я повнометражним фільмом складав свій перший виробничий іспит»[4][7].
Віктор Лістов назвав фільм Вертова «своєрідною кіноенциклопедією, зведенням унікальних кадрів, що розповідають про „ранок Рад“»[4].
На думку Миколи Ізволова, Вертов, «сам того не очікуючи, <…> став першопрохідцем жанру „монтажного фільму“ — фільму, який робиться з хроніки»[2]. Аналогічно організатори IDFA називають стрічку «можливо, першим повнометражним документальним фільмом в історії» (англ.possibly the first feature-length documentary film ever made)[3].
.jpg)
