«Рюї Блаз» (фр. Ruy Blas, у радянському прокаті — «Небезпечна схожість» (рос. Опасное сходство)) — французько-італійський історичний фільм-драма 1948 року, поставлений режисером П'єром Бійоном за сценарієм Жана Кокто, створеним на основі однойменної п'єси Віктора Гюго 1838 року.
Сюжет
Дія фільму відбувається в Іспанії, в XVII столітті, за часів правління короля Карла II, при королівському дворі в Мадриді та його околицях. Дон Саллюсте де Базан замишляє помститися за те, що королева Іспанії зневажає його й відправила у вигнання. Один із його слуг, Рюї Блаз — молодий чоловік, що нещодавно закінчив університет, як дві краплі води схожий на його кузена — благородного, але легковажного дона Сезара де Базана, що ховається у розбійників за несплату боргів. Дон Саллюстій вводить слугу Рюї Блаза під виглядом свого кузена у вище товариство та наказує йому добитися кохання королеви. Рюї Блаз, давно і безнадійно закоханий у королеву, погоджується.
У ролях
|
|
|
|
| • Жан Маре |
… |
Рюї Блаз / дон Сезар де Базан, граф де Гарофа
|
| • Даніель Дар'є |
… |
донья Марія Нейбурзька, королева Іспанії
|
| • Марсель Ерран |
… |
дон Саллюсте де Базан, маркіз де Фінлас, міністр поліції, кузен дона Сезара
|
| • Габріель Дорзіа |
… |
герцогиня Альбукерська, обер-фрейліна двору
|
| • Александр Ріньйо |
… |
Гулатромба
|
| • Йоне Салінас |
… |
Казільда, придворна дама королеви
|
| • Джованні Грассо |
… |
дон Гаспар Гурітан, мажордом королеви
|
| • Жиль Кеан |
… |
герцог Альба
|
| • Поль Аміо |
… |
маркіз де Санта-Круз, наближений дона Саллюсте
|
| • Шарль Лемонтьє |
… |
граф де Кампореаль, міністр
|
| • П'єр Маньє |
… |
маркіз де Приєго, міністр
|
| • Жак Берліоз |
… |
міністр
|
| • Арман Люрвіль |
… |
архієпископ
|
Знімальна група
Нагороди та номінації
| Список нагород та номінацій[5]
|
| Кінопремія
|
Рік
|
Категорія
|
Номінант(и)
|
Результат
|
| Премія «Бамбі»
|
1950
|
Найкращий актор
|
Жан Маре
|
2-е місце
|
Факти про фільм
У передмові до опублікованого в 1947 році у видавництві «Paul Morihien» сценарію фільму Жан Кокто пише: «При найближчому розгляді п'єса виявляється неправдоподібна. Робота над фільмом вимагає міцної техніки виконання. Це було непросто. Крім того, театр не дозволяє Гюго вдатися до зовнішньої схожості Рюї Блаза і Дона Сезара. У кіно ж, навпаки, на цій схожості будується увесь фільм. Один і той же артист гратиме обидві ролі. Це послужить приводом для створення трагікомічного непорозуміння, що повністю відповідає стилю твору».
Примітки
Джерела
Посилання
