У зв'язку з вмістом ртуті, і в результаті екологічних проблем, продаж ртутних батарей заборонено в багатьох країнах. Обидва ANSI і IEC стандарти вилучили використання ртуті для батарей.
Ртутно-цинкові батареї випускаються в двох варіантах: батареї на 1,35 В і батареї на 1,4 В. 1,4 В батареї, у порівнянні з 1,35 — вольтовими, не забезпечують стабільну напругу.
Батареї характеризуються постійністю напруги при розряді і відсутністю необхідності в перервах між розрядами для «відпочинку». Напруга ртутно-цинкової батареї рівна 1,352 ± 0,002 В і мало змінюється при зміні температури.[3]
Високі температури (до +70°С) практично не позначаються на стабільності характеристик ртутно-цинкових батарей. Вони можуть працювати протягом декількох годин при температурі порядку +145°С.[3] При низьких температурах в загальному випадку характеристики ртутно-цинкових батарей стають незадовільними.
Робоча ємність ртутно-цинкових батарей після року зберігання при температурі 21°С, як правило, становить понад 90 % ємності свіжовиготовленої батареї. Рекомендований термін зберігання для ртутно-цинкових батарей — до трьох років.
Характерними рисами ртутно-цинкових батарей є:
1) тривалий термін служби;
2) велике значення питомої ємності;
3) плоска крива розряду;
4) порівняно висока напруга під навантаженням;
5) відносно постійна віддається ємність, практично незалежна від умов розряду;
6) малий і практично постійний внутрішній опір;
7) збереження працездатності при високих температурах;
8) висока стійкість до ударів, вібрацій і прискорень;
9) стійкість до зниженого і підвищеного тиску порівняно з атмосферним.
Примітки
↑David Linden, Thomas B. Reddy (ed). Handbook Of Batteries 3rd Edition. McGraw-Hill, New York, 2002 ISBN 0-07-135978-8, chapter 11
↑ абРогинский В. Современные источники электропитания. — Л.:"Энергия", 1969. С.:104
↑ абЕфимов И. П. Источники питания РЭА: Учебное пособие. — 2-е изд., испр. Ульяновск: УлГТУ, 2002. — 136 с. ISBN 5-89146-268-0