Росгульт (швед. Råshult) — село в Швеції розташоване на північ від Ельмгульта у шведській провінції Крунуберг, в історичній провінції Смоланд. Назва місця походить від слів Rås, що означає «болотиста земля/долина», і hult — «невеликий ліс».
Шведський вчений-натураліст Карл Лінней народився на невеликій фермі Росгульт 23 травня 1707 року. Будинок, побудований в 1706 році батьком Нільсом Ліннеєм, згорів наприкінці 1720-х років. Сьогоднішній дім Ліннея був побудований в 1751 — 1781 рр. У 1923 році місцеве історичне товариство ініціювало відновлення. У 1933 році будинок було відновлено.
Сьогодні тут знаходиться культурний заповідник площею 42 гектари.[2], який відтворює ландшафт XVIII століття, пам’ятник Карлу Ліннею за проектом шведського скульптора Карла Густава Кварнстрема та краєзнавчий музей.
Історія будівель в Росгульту
Нільс Лінней був призначений священником в парафії Стенброгульт в 1705 році. Разом із дружиною він переїхав до Росгульта. Будинок в Росгульті був маленьким і вузьким будинком із солом’яним дахом, який Нільс Лінней побудував сам. 23 травня 1707 року народився син Карл. Лише через два роки родина Ліннеїв переїхала до Стенброгульта. У Стенброгульті була церква та священник. Мати Ліннея, Крістіна Бродерсонія, виросла там. Дві сестри Ліннея, Анна-Марія та Софія, народилися у священному дворі в Стенброхульті. Його брат Самійло Лінней, на 11 років молодший, народився в 1718 році, також у Стенброгульті.
Будинок Ліннея, Краєзнавчий музей, Сушарня льону, Зерносховище
У 1841 році в селі було десяток будівель. Залишився будинок Ліннея «Södregårdens», місцевий музей і будинок «Norrgårdens». З протипожежних міркувань квартирний будинок розташований трохи осторонь. Особливо восени, коли на вулиці вже не вистачало тепла для сушіння льону, сушіння здійснювали на відкритому вогні в льоносушильній хаті. Зерносховище збудовано трохи пізніше.
Протягом багатьох років будинок Ліннея зазнав кілька змін. У 1930-х роках відбувся капітальний ремонт, який повернув його первісний вигляд. Знято дерев’яні панелі на фасаді та навіс. Дах, який колись підняли, опустили на початкову висоту й засипали торфом. Встановлено відповідні вікна. Будівля отримала свій сучасний вигляд. Будинок Ліннея став пам'ятником в 1977 році.
Посилання
