4 серпня 1942 року присвоєно військове звання «генерал-майор танкових військ».
Деякий час був командуючим танковими і механізованими військами Південно-Західного фронту.
В 1943 році брав участь у створенні Уральського добровольчого танкового корпусу, став його командиром. Під командуванням генерал-майора танкових військ Родіна Г. С. Уральський добровольчий корпус відзначився в Курській битві, при звільненні Брянщини. Корпус став «Гвардійським».
7 червня 1943 року отримав військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».
В листопаді 1943 року був вдруге поранений.
В березні 1944 року відкликаний у розпорядження командуючого бронетанковими військами. До кінця війни командував 6-ю навчальною танковою бригадою.
У 1946 році за станом здоров'я вийшов у запас. Оселився в Орлі. Деякий час очолював обласний комітет ДТСААФ, був членом обласного штабу Всесоюзного походу місцями революційної, бойової і трудової слави.
Помер генерал-лейтенант Родін Г. С. в 1976 році. Похований на Троїцькому військовому цвинтарі в місті Орел.
Рішенням виконкому міської Ради трудящих від 2 листопада 1972 року за значні заслуги у звільненні Орловської області від німецьких загарбників і активну участь в громадському житті міста присвоєно звання «Почесний громадянин міста Орла».
Бібліографія
У 1968 році генерал-лейтенантом Родіним Г. С. написана і вийшла друком книга «Слідами минулого».
Пам'ять
У 1976 році вулиця Спортивна в місті Орел була перейменована на вулицю Генерала Родіна.
12 листопада 1997 року на будинку, де з 1948 по 1976 роки жив Г. С. Родін, по вулиці Салтикова-Щедріна, 49 в Орлі була відкрита меморіальна дошка.