Рибці (Полтава)

Рибці — село у Полтавському районі Полтавської області України. Постановою Президії Верховної Ради Української РСР 5266-XI від 26.01.1988 село Рибці Гожулівської сільради Полтавського району разом з прилеглими землями включене у межі міста Полтави^[1].

Історія існування

Дата заснування населеного пункту невідома — до 1719 року.

Давні часи

Рештки стійбища первісних мисливців пізньомадленської доби у межах Полтави свідчать про освоєння цих земель первісною людиною, яка припадає на стародавню кам'яну добу — пізній палеоліт (35 — 11 тис. р. до н. е.)^[2].

Лісостепові землі Поворскля у часи енеоліту та доби ранньої бронзи (XXII—XIX ст. до Р. Х.) були заселені індо-арійськими племенами ямної культурно-історичної спільноти. На території села Рибці знайдені окремі кам'яні свердлені сокири-молоти цього часу.

На прилеглих до села землях знайдені залишки поселень скіфського часу VII—III ст. до Р. Х. (поряд з селищами Шилівка, Пушкарівський Яр, Гожули, Супрунівка).

Часи Російської імперії

За переписом 1719 року козацький курінь села Рибці входив до складу Першої полкової сотні («сотня пана Якова Черняка полковая»), а за переписом 1732 року — Другої полкової сотні Полтавського полку.

1719 року рибцівське товариство налічувало 76 козаків. Своєрідність Рибцівського куреня полягала в тому, що, хоча він і входив до Першої полкової сотні (точніше — «сотні Якова Черняка»), але за підпорядкуванням був виведений з-під влади сотника, оскільки козаки значились у статусі «курінчиків» полтавського полковника Івана Черняка. Перепис 1732 року провадився після смерті полковника і втрати рибцівськими козаками статусу «курінних козаків полковника». На той час 84 рибцівських сотенних козаків входили до складу Другої полкової сотні.

Отаманом курінчиків 1719 року був Клим Смачний, а 1732 року — отаманом був Василь Ющенко і осавульцем Михайло Оробець^[3].

Від XX століття

У серпні 1931 року біля села Рибці вперше в Україні була створена авіабаза сільського та лісничого господарства — «Сільгоспавіація».

Село знято із обліку і увійшло до складу міста Полтави згідно із Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1988 р^[4].

Особистості

Петрашів Павло Васильович (1738—1772) — український маляр-іконописець, портретист і пейзажист.
Вітрик Олександр Павлович (1941—2008) — член НСХУ, заслужений художник України. Сухенко Віктор Васильович (1941—1998) — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1989). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1984).
Сухенко_Віктор_Васильович (1941—1998) — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1989). Лауреат Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка (1984).^[5]
Гнойовий Сергий Миколайович (1954—2019) — Заслужений художник Украини.

Примітки

↑ Верховна Рада України. Офіційний вебпортал. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України за 1988 р.
↑ Полтава. Історичний нарис.— Полтава: Полтавський літератор, 1999.— С. 10—11.
↑ Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.
↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 389.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
↑ Сухенко Віктор Васильович^{[недоступне посилання]}

Джерела

Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с.
Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.