Шість районів житлової забудови свідчать про досягнення інноваційної житлової політики, що проводилась в 1910—1933 роках, осоливо в часи Веймарської республіки, коли Берлін переживаі бурхливі політичні, соціальі та культурні перетворення. Ці будови — видатний приклад реформ в галузі житлового будівництва, які завдяки новим підходам в містобудуванні, архітектурному та ландшафтному дизайні, сприяли покращенню побутових умов людей з низькими доходами. Це також унікальний приклад нових міських та архітектурних стандартів, інноваційних дизайнерських, технічних та естетичних рішень. Головні архітектори цих проектів Бруно Таут, Мартін Вагнер та Вальтер Гропіус зробили важливий внесок в розвиток житлового будівництва в різних країнах світу.
