Перші райзери були створені для того, щоб видобуту на платформі продукцію спустити на дно, де райзер з'єднується з підводним трубопроводом. Оскільки райзер піддається підвищеній корозії в зоні змочування, то товщина труб розраховується з врахуванням корозії. Діаметр райзера, як і діаметр підводного трубопроводу розраховується на продуктивність платформи, а товщина стінки труби визначається розрахунком на міцність, після чого з врахуванням корозії, добавляють припуск в 2-5 мм.
Оскільки перші конструкції райзера були жорсткі, то вони кріпились до опорного блоку хомутами; райзер приварювали до початку підводного трубопроводу такої довжини, щоб після занурення другий кінець можна було би вільно підняти на стінгер трубовкладального судна для з'єднання з наступними секціями трубопроводу.
Райзер буровий
РАЙЗЕР БУРОВИЙ (рос.райзер буровой; англ.drilling riser; нім.Bohrriser m) — пристрій, за допомогою якого надводна частина платформи для морського буріння свердловини з'єднується з опорною плитою, встановленою на дні моря. Всередині райзера проходить бурильна колона і здійснюється циркуляція бурового розчину від гирла свердловини до палуби бурового устатковання.
Сталеві райзери є найбільш поширеними і використовуються всюди, де є необхідність піднімати видобувну продукцію, особливо з гнучкими кінцівками. Сталеві райзери мають недоліки, основні з яких пов'язані з погодними умовами. В першу чергу це проявляється в райзерних системах, які з'єднують підводний трубопровід з баржою, коливання якої являє собою довільно складний рух, обумовлений вертикальним, бортовим і кілевим коливанням, а також відхилення баржі від заданого місця. Тому при погіршенні погода вище допустимих границь райзер від'єднують від підводного трубопроводу і піднімають на судно в очікуванні наступного спуску; експлуатація свердловини на цей проміжок часу зупиняється.
Спуск і підйом райзера здійснюється з допомогою звичайної бурової вишки з лебідкою і іншими системами, а контроль за втомним зношенням проводиться в берегових умовах з допомогою системи неруйнівного контролю. При досягненні 50 % границі втомного напруження райзер підлягає заміні, що гарантує їх надійність. Крім експлуатаційних властивостей райзери можуть виконувати функції з закачуванням води і газу, а також систем управління капітального ремонту.
Райзер експлуатаційний
РАЙЗЕР ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ (рос.райзер эксплуатационный; англ.marine drilling riser; нім.mariner Bohrriser m) — пристрій у формі металевого циліндра, один кінець якого закріплений до опорної плити на дні моря, другий виведений на поверхню моря і закріплений до експлуатаційної платформи, всередині якого знаходяться маніфольди викидних ліній. Використовується при морському видобуванні нафти і газу з розміщенням гирла свердловини на дні моря.
Експлуатаційний райзер повинен відповідати такими вимогам:
- забезпечувати зв'язок між наземним обладнанням і морським дном для видобутку нафти, закачування газу і води;
- забезпечувати механічну міцність;
- забезпечувати корозійну стійкість, як внутрішню так і зовнішню;
- забезпечувати роз'єднання і можливість проведення ремонтів;
- забезпечувати можливість вертикального переміщення і нахилу шарнірної колони;
- бути приспосібленими для внутрішньої очистки і капітального ремонту.
Гнучкі райзери
Гнучкі труби конструкції «Кофлексін» являють собою складну багатошарову коаксіально центровану конструкцію, всередині сталеву з зачепленням стрічки, якою обвивають 4-5 шарів двох армованих стрічок (полімерної і тканинної) з різними за конструкцією зачепленнями Т-полібне і 2-подібне
Білецький В. С., Орловський В. М., Вітрик В. Г. Основи нафтогазової інженерії. Харків: НТУ «ХПІ», Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2018. 416 с.
.jpg)
