Вперше прапор князівства Волощина описується у документі 1598 року. У ньому говориться, що Міхай Хоробрий мав великий прапор з білого дамаста, на якому був зображений «ворон, що сидить на зелених ялівцевих гілках, у його срібному дзьобі золотий обрубаний подвійний хрест».
З 1831—32 років відповідно до Органічним регламентом у волоській та молдавській арміях з'являються національні прапори: волоський прапор складався з жовтої та червоної смуг, а молдавський — із синьої та червоної[1].
У 1834 році султан Туреччини Махмуд II призначив двох нових господарів: М. Стурдзу в Молдавське князівство та А. Гіку до Волощини. У тому ж році Александр Гіка представив на затвердження султана проекти колірних рішень для військово-морських та військових прапорів. Останній складався з червоної, синьої та жовтої смуг, а також мав зображення зірок та орла[2] на середній смузі. Незабаром порядок кольорів був змінений, і у центрі з'явився жовтий[3]. Султан затвердив додавання до червоного та жовтого кольорів волоського прапора синього[4][5] та дозволив Волощині використовувати торговий прапор: «жовте полотнище з червоною першою чвертю, в якій увінчаний трьома білими зірками синій орел з мечем і скіпетром у пазурах».
Інший прапор 1834—1835 років складався з трьох горизонтальних смуг: червоної, жовтої та синьої. Усередині прапора зображено орла, що тримає хрест, та зірку. На кутах полотнища зображено монограму князя «A». Прапор зберігався у Залі честі Музею військ Румунії. Імовірно, що під цим прапором плавали Дунаєм волоські бойові судна[6] .
У 1848 році синьо-жовто-червоний триколор був адаптований як революційний прапор у столиці Волощини Бухаресті[7]. 14 (26) червня 1848 року Тимчасовий уряд Волощини видав декрет, за яким синьо-жовто-червоний триколор проголошено революційним прапором. Прапор із горизонтальним розташуванням смуг став символом революції 1848 року у Волощині, та, на думку революціонерів, символізував прапори трьох історичних областей: блакитний колір — Волощини, золотий — Семиграддя, червоний — Молдови[8]. Також ці кольори могли трактуватися як гасло: «Свобода, справедливість, братство». Після придушення революції старі прапори було відновлено, а революціонерів покарано за носіння триколору.
За умовами Паризького договору 1858 між Францією, Росією, Англією, Пруссією, Сардинією та Османською імперією для Волощини було встановлено жовто-синій, а для Молдови — червоно-синій прапори[6].
Після об'єднання Князів Молдавії та Волощини 22 червня того 1861 року Куза оголосив триколор офіційним цивільним прапором Сполучених князівств[9]. Прапор був червоно-жовто-синім румунським триколором з горизонтальними смугами. Ні порядок смуг, ні пропорції цивільного прапора невідомі. Нестурель[ro] стверджував про символізм прапора, що «з 1859 по 1866 він уособлював те саме, що і в 1848: свободу, справедливість, братство»[10]. Також продовжували використовуватися прапори Валахії та Молдови. З 1866 Об'єднане князівство Волощини та Молдови мало червоно-жовто-синій триколор з горизонтальними смугами як національний прапор. Прапор був описаний в Almanahul român din 1866 як «триколірний прапор, розділений на три смуги, червоний, жовтий і синій, і розташовані горизонтально: червоний вгорі, синій внизу і жовтий посередині». Хоча Османська імперія не дозволяла Об'єднаному князівству мати свої власні символи, проте новий прапор отримав міжнародне визнання.
Див. також
Примітки
- ↑ Гросул В. Я. Россия и формирование национальных регулярных армий Молдавии и Валахии Архівовано січень 21, 2022 на сайті Wayback Machine. — С. 144
- ↑ Căzănişteanu C. Trei culori cunosc pe lume… // Magazin istoric, nr. 8/1967. — p. 35(рум.)
- ↑ Căzănişteanu, Constantin «Trei culori cunosc pe lume…» // Magazin istoric, nr. 8/1967. — P. 35
- ↑ Gazeta Oficiala a Tarii Romanesti, nr. 34 din 14 octombrie 1834, p. 144.
- ↑ Аnꙋарꙋл прinцiпатꙋлꙋш Църi Рꙋмѧnещĭ — Бꙋкꙋрещĭ 1842 — п. 118
- ↑ а б Спаткай Л. В. Гербы и флаги стран мира. Европа. Часть II — М.: Издательские решения, 2016 г. — 796 с. — ISBN 978-5-4483-4905-8
- ↑ Proclamarea Constitutiei Tarii Romanesti, 27 iunie 1848
- ↑ Спаткай Л. Гербы и флаги стран мира. Европа. Часть II — М.: Издательские решения, 2016 г. — 796 с. — ISBN 978-5-4483-4905-8
- ↑ Pălănceanu E. Steaguri din colecţia Muzeului de Istorie al Republicii Socialiste România // Muzeul Naţional, vol. I, 1974. — p. 145
- ↑ Năsturel P. V. Steagul, stema română, însemnele domneşti, trofee, Bucharest, 1903. — р. 257
.png)
.svg)
