Під час будівництва станція була повністю виконана в річковій тематиці — на стінах виклали блакитну, як вода, плитку (наразі замінена бежевою), а на вітражі можна побачити не лише могутню річку Дніпро, яка поділяє Київ на лівий і правий береги, а й силуети міських будівель та дзвіницю Лаври. У вестибюлі станції розміщена крилата шістка птахів, яка виготовлена за ескізами художниці Ірини Левитської майже 50 років тому.
Проєктна назва станції — «Річковий вокзал»[1]. Архітектура станції до реконструкції в цілому та в деталях відповідала проєктній назві. Облицювання колійних стін було блакитною керамічною плиткою, білі мармурові колони з майоліковими вставками, світильники у кесонах перекриття у формі якорів та вітраж у торці станції — все це підкреслює, що пасажир знаходиться біля Дніпра. Художні композиції, розташовані в центрі колійних стін, виконані в техніці карбування по міді та присвячені темі «Шлях від Дніпра на князівську гору». На них зображені Дніпро, фортечні стіни княжого граду, а між ними — глинобитні та дерев'яні будиночки на Подолі, давня річка Глибочиця, природна гавань під час впадання річки Почайни у Дніпро. Художники продовжили тему Славутича, тему стародавнього шляху «з варягів у греки», втілену в мозаїчному панно річкового вокзалу. Після ремонту, колійні стіни були облицьовані не блакитною, а жовтуватою плиткою, світильники були замінені на загальнопромислові з люмінесцентними лампами. Художнім оформленням станції займалася талановита українська художниця Ірина Левитська. Її вітраж з кольорового скла під назвою «Дніпро» є можливість побачити у торці платформи[2]. Звужена посадкова платформа є наслідком несприятливих умов будівництва по вулиці Петра Сагайдачного та незначного пасажиропотоку.
Своєрідне світлотехнічне рішення центрального залу платформи: світлові поперечні лінії, виконані з опалового оргскла складної форми з накладками, з литих алюмінієвих кілець, заглиблюючись у перспективу, створювали враження суцільної площини, що світиться, і асоціюються то з рибальськими сітками, то з чайками і хвилями Дніпра. Після пожежі на станції «Осокорки» у березні 2012 року на «Поштовій площі» було демонтовано пластикову обшивку світильників, яка виявилася пожежонебезпечною[3].
Підземний вестибюль і виходи з нього розміщені на площі, яка зберегла стару назву, біля будинку колишньої поштової станції. Станція має один вихід, сполучений з підземним переходом на вулиці Володимирський узвіз. Наземний вестибюль відсутній. Два виходи з підземного переходу: один — з боку Річкового вокзалу (закритий на час реконструкції площі), спорудженого у 1961 році, другий — з боку фунікулера, збудованого у 1902–1905 роках для сполучення Верхнього міста з Подолом.
Єдина станція лінії, що немає своєї суміщеної тягово-знижувальної підстанції, а лише трансформаторну (для освітлення і т. ін.)
У 2013 році була проведена заміна кахельної плитки на колійних стінах станції.
Пасажиропотік
Рік
2009
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
Пасажиропотік, тис. осіб/добу
11,2
11,5
11,5
9,7
8,9
8,9
10,4
11,8
13,1
Зображення
Вітраж у торці платформи
Платформа станції після демонтажу обшивки світильників
Колійна стіна після реконструкції
Назва станції на колійній стіні (до реконструкції)
