Зміна реактивності може відбуватися через зміну температури різних матеріалів (температурний коефіцієнт реактивності), через зміну вмісту пари в теплоносії (паровий коефіцієнт реактивності) тощо. Деякі з них протікають повільно, тому для визначення коефіцієнту важливо знати через який час після зміни потужності вимірюється реактивність реактора. Розрізняють повний потужнісний коефіцієнт, який вимірюється після закінчення всіх довготривалих процесів і швидкий, який враховує лише ті процеси, які протікають досить швидко (за час, який можна порівняти з часом реакції системи управління і операторів).
Для безпечної роботи реактора потужнісний коефіцієнт реактивності повинен бути негативним за всіх нормальних і аварійних режимів роботи. Виникнення позитивного швидкого потужнісного коефіцієнту реактивності, внаслідок недоліків у конструкції реактора, відіграло свою роль у розвитку аварії на Чорнобильській АЕС[1]. У реакторах РБМК основною складовою потужнісного коефіцієнту реактивності є паровий коефіцієнт реактивності, який може бути позитивним. Під час нормальної роботи на четвертому блоці ЧАЕС потужнісний коефіцієнт реактивності завжди залишався негативним навіть якщо паровий коефіцієнт реактивності був позитивним. Проте у момент аварії на малій потужності обидва вони були позитивними[2].
Примітки
↑Коновець, Олександр (1992). Чорнобиль і преса: реаліï взаємодії : матеріали Першої міжнародної науково-практичноï конференції "Чорнобиль у засобах інформації", Київ, 15-16 квітня 1992 р. : науково-методичний збірник. "Хрещатик". с. 7. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |сторінки= та |сторінка= (довідка)
