Рибальство-полювання на о́сті з по́світом відомо з давніх часів. Цим способом промишляли і запорожці. Ості або сандо́ли — знаряддя довжиною близько двох метрів із загостреними кінцями на три або чотири зазубні. Під час ловлі до чердака (носа) каюка (човна) на довгому держаку прикріплювали каганець. Це — залізна сітка у формі казана, на якій розпалювали на Дніпрісоснові дрова, на річках Полісся — смолисту скіпку. На посвіт годились невеликі дрова або смолівки (тріски, скіпки), наколоті із смолистих соснових пеньків, які дають найяскравіше полум'я. Скіпки заготовляли заздалегідь і висушували якнайкраще, щоб вони горіли яскравіше і без потріскування.[2][3]
У темну ніч смолівки просвічують на мілководді дно і сонну рибу. Рибалили, як правило, два рибалки. Один на кормі тихо правив веслом, а іншій ловив біля каганця рибу. Вистеживши, рибалка притискував її остями до дна, а потім витягав.[4][2]
Посвіт на Чорному морі
На Чорному моріставриду ловили «на факел». Смолоскип робився з держака, до якого кріпився сталевий штир зі старою сіттю або ганчір'ям. Цим краєм умочували в гас або солярку і підпалювали. Смолоскип променів червоним полум'ям, на яке підпливала косяками ставрида. Її ловили поплавцевими вудками та іншими снастями.[5]
Сучасність
Посвіт в Україні проіснував до 1930-х років. Згодом став розцінюватись як браконьєрство. Сучасні рибалки замість смолівки застосовують електричні ліхтарики. Цей засіб годиться тільки, щоб ловити велику рибу.[2][5]
↑Білецька В. Рибальство в Дніпрових порогах. — К., 1931. (Передрук у кн.: Андрєєв В., Білівненко С., Бєлов О. та ін. Дніпровські лоцмани: нариси з історії та історіографії / голов. ред. В. Андрєєв. — Херсон: Вид-во ВНЗ «ХДМІ», 2012.)
.jpg)
