Портал:Фізика/Добра стаття/Архів

Анома́лією у квантовій фізиці називається явище принципового порушення симетрії, притаманної класичній теорії, у відповідній квантовій теорії. Історична назва аномалії походить із того, що з нею, як правило, пов'язане порушення очікуваного із класичної фізики «нормального» закону збереження струму, що відповідає симетрії; при цьому аномальний закон збереження у відповідній квантовій теорії є природнім, незважаючи на назву.

Задумливий Архімед, Доменіко Фетті Архімед — давньогрецький математик, фізик, інженер, винахідник та астроном. Він вважається одним з найвидатніших науковців античності. Серед його досягнень у фізиці, — заснування гідростатики, статики та пояснення принципу важеля. Йому приписують винайдення новаторських механізмів, включно з осадними машинами та гвинтовим насосом, що названий на його честь. Помер Архімед 212 року до н. е. під час облоги Сіракуз, вбитий римським солдатом, попри виданий наказ не заподіювати йому шкоди.

Будова атома А́том — найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Атом складається зі щільного ядра із позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Атоми — найдрібніші структурні одиниці, з яких складаються фізичні тіла. Утворюючи між собою зв'язки, вони об'єднуються у молекули і великі за розміром тверді тіла.

Будова атома водню А́том во́дню — найпростіший із атомів хімічних елементів. Він складається з позитивно зарядженого ядра, яке для основного ізотопа є просто протоном, і одного електрона. Атому атом водню має велике значення для фізики й хімії, оскільки квантовомеханічна задача про його дозволені енергетичні стани розв'язується точно. Зважаючи на цю обставину, хвильові функції, отримані як власні функції цієї задачі є базовими для розгляду решти елементів Періодичної таблиці.

Кі́лькість речовини́ — фізична величина, що характеризує кількість однотипних структурних одиниць (атомів, молекул, іонів, електронів тощо). В системі одиниць СІ кількість речовини поряд з масою належить до основних одиниць окремого типу — кількість речовини в системі СІ не може бути виражена через інші базові одиниці. Одиницею кількості речовини є моль. Моль дорівнює кількості речовини системи, яка містить стільки ж частинок, скільки міститься атомів у 0,012 кг вуглецю-12.

Молекула водню — найпростіша хімічна молекула, що складається з двох атомів водню. До її складу входять два ядра хімічного елементу водню й два електрони. Внаслідок взаємодії між електронами утворюється ковалентний хімічний зв'язок. Окрім основної ізотопічної модифікації H2, існують різновиди, в яких один або обидва протії замінені іншими ізотопами водню — дейтерієм і тритієм: HD, HT, D2, DT, T2. Симетричність чи несиметрічність молекули відіграє роль при її обертанні. Квантово-механічну теорію ковалентного зв'язку в молекулі водню розробили в 1927 році Вальтер Гайтлер і Фріц Лондон.

Надпли́нний ге́лій-4 — фазовий стан гелію-4, ізотопу елемента гелію, в якому він виявляє властивості рідини з нульовою в'язкістю: він тече без тертя по будь-якій поверхні, протікає через дуже дрібні пори, підкоряючись тільки своїй власній інерції. Надплинна поведінка гелію спостерігається при охолодженні його нижче критичної температури — близько 2,17 K), коли частина його стає надплинною. При температурі 1 K він стає надплинним майже повністю.

Нільс Генрик Давид Бор (1885—1962) — данський фізик-теоретик і громадський діяч, один з творців сучасної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1922). Член Данського королівського товариства (1917) та його президент від 1939. Був членом більш ніж 20 академій наук світу. Відомий як творець першої квантової теорії атома і активний учасник розробки основ квантової механіки. Зробив значний внесок у розвиток теорії атомного ядра та ядерних реакцій, процесів взаємодії елементарних частинок з середовищем.

Слабка́ локаліза́ція (англ. weak localization) — сукупність явищ, зумовлених ефектом квантово-механічної інтерференції електронів самих з собою в матеріалах з металічним типом провідності. Походження терміну «слабка локалізація» пояснюється тим, що інтерференційні явища можна інтерпретувати як передвісник андерсонівського переходу метал-діелектрик, за якого через достатньо сильне розупорядкування структури відбувається повна локалізація електронів.

Спонтанне порушення симетрії — спосіб порушення симетрії фізичної системи, при якому початковий стан та рівняння руху системи інваріантні відносно деяких перетворень симетрії, але в процесі еволюції система переходить у стан, для якого інваріантність відносно деяких (усіх) перетворень початкової симетрії вже є порушеною. Спонтанне порушення симетрії завжди пов'язане з виродженням стану з мінімальною енергією (вакууму).

Стрі́ха Віта́лій Іларіо́нович (1931—1999) — український фізик, педагог і громадський діяч. Доктор фізико-математичних наук (1968). Професор (1973). Завідувач кафедри фізики напівпровідників (1975—1996), проректор з навчальної (1984—1985) та наукової роботи (1985—1990) Київського університету. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1970). Ініціатор створення (1992) і перший президент Академії наук вищої школи України.

Фі́зика — природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами; це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова. Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту як єдиної системи (космологія).

Ядро́ а́тома — центральна частина атома, в якій зосереджена основна частина маси атома (понад 99,9 %). Ядро має позитивний заряд, і саме від величини заряду ядра залежить, який хімічний елемент представлений атомом. У порівнянні з розмірами атома, який визначається радіусом електронних орбіт, розміри ядра надзвичайно малі — 10^−15-10^−14 м, тобто приблизно у 10-100 тисяч разів менші від розміру самого атома. Атомне ядро ​​складається з нуклонів — позитивно заряджених протонів та нейтральних нейтронів, близьких за масою та іншими властивостями частинок, які взаємодіють між собою через сильну взаємодію.

Заломлення променя світла на межі пластикового матеріалу з повітрям Показник заломлення — безрозмірнісна фізична величина, що характеризує відмінність фазових швидкостей світла в двох середовищах. У випадку двох довільних середовищ говорять про відносний показник заломлення одного середовища відносно іншого. Якщо не зазначено інше, то зазвичай мається на увазі абсолютний показник заломлення. Значення абсолютного показника заломлення залежить від складу та будови речовини, її агрегатного стану, температури, тиску тощо. Для деяких речовин показник заломлення змінюється під дією зовнішнього електричного поля (ефект Керра — в рідинах і газах; ефект Покельса — в кристалах).

Схематичне зображення комптонівського розсіювання на вільному електроні Комптонівське розсіювання — явище непружного розсіювання фотонів на вільних заряджених частинках, наприклад, електронах. При комптонівському розсіюванні фотон віддає частину своєї енергії зарядженій частинці. Як наслідок змінюється його власна енергія, а отже, довжина хвилі. Явище непружного розсіяння рентгенівських і гамма-променів на електронах відкрив 1923 року Артур Комптон, за що отримав Нобелівську премію за 1927 рік. Важливість відкриття зумовлена тим, що в класичній фізиці зміна довжини електромагнітної хвилі при розсіюванні на вільній зарядженій частинці неможлива.

Фейнманівська діаграма розпаду мюона Мюо́н (від грецької літери μ) — у стандартній моделі фізики елементарних частинок — нестабільна елементарна частинка з негативним електричним зарядом і спіном 1/2. Разом з електроном, тау-лептоном і нейтрино класифікується як частина лептонної родини ферміонів. Як і всі заряджені фундаментальні частинки, мюон має античастинку із зарядом протилежного знаку, але з рівною масою і спіном — антимюон. На Землі мюони реєструються в космічних променях, де вони виникають в результаті розпаду заряджених піонів.

Артур Еріх Гаас (1884—1941) — австрійський фізик-теоретик і популяризатор науки, автор робіт, присвячених квантовій теорії, атомній фізиці, теоретичній спектроскопії, історії фізики. Гаасу належить перша модель атома, в яку було безпосередньо введено уявлення про кванти енергії і яка може розглядатися як попередник борівської моделі атома.

Френк Наба́рро (1916—2006) — південноафриканський фізик англійського походження, відомий своїм внеском у теорії дислокацій, пластичності та повзучості в металах. Рішучий противник апартеїду, автор значного доробку у фізиці твердого тіла й вищої освіти в Південно-Африканській Республіці.

Чарльз Крічфілд Чарльз Луїс Крічфілд (1910—1994) — американський фізик, учасник Мангеттенського проєкту. Один із піонерів дослідження зоряного нуклеосинтезу і пошуку первинних електронів у космічних променях за допомогою повітряних куль. У 1943—1946 працював у Лос-Аламоській лабораторії в Мангеттенському проєкті, де він брав участь у розробці зброї поділу гарматного типу, ядерних бомб «Малюк» і «Худий», а також керував розробкою ініціатора нейтронів, який запускав ядерну бомбу «Товстун». Згодом він став професором Університету Міннесоти, а потім віцепрезидентом з досліджень у компанії Convair, де працював над сімейством ракет Atlas.