Портал:Галичина/Вибрана особистість/Архів

Це архів вибраних статей Порталу:Галичина

Сюди поміщаються статті про особистості які в минулому були "вибраними" на даному порталі. Ви можете запропонувати нових кандидатів на сторінці обговорення порталу.

Дата	Зображення	Стаття
Липень 2015 - Липень 2016	Соломія Крушельницька	Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цька гербу Сас (нар. 23 вересня 1872, с. Білявинці, Бучацький район, Тернопільська область — пом. 16 листопада 1952, Львів) — українська оперна співачка, педагог. За життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй». Успіхи С. Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.
Березень 2015 - Червень 2015	Роксолана	Роксола́на або Гюрре́м Султа́н (лат. Roxolana, «Русинка»; тур. Hürrem Sultan,осман. خرم سلطان; нар. ьл. 1505) — спершу наложниця, а потім — дружина Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії. Мати султана Селіма II. Справжнє ім'я та місце походження невідомі. У польській літературній традиції — Олександра, в українській — Анастасія. Ймовірно, була донькою священика Лісовського з галицького міста Рогатина або подільського містечка Чемерівці. У 1518–1520 роках потрапила до татарського полону й була продана в рабство. У 1520 році опинилася в султанському гаремі, де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Отримала нове ім'я Хюрре́м (осман. خرم, тур. Hürrem) та титул хасекі султан. Народила султану 5 синів, а також доньку Міхрімах. Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медіні. Посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно.
Лютий 2015	Роман Шухевич	Рома́н Йо́сипович Шухе́вич (псевдо:«Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка») (*30 червня 1907(19070630), м. Львів — † 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова) — український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).
Грудень 2014 - Січень 2015	Борис Возницький	Бори́с Григо́рович Возни́цький (нар.16 квітня 1926(19260416), село Ульбарів, Волинського воєводства — тепер Дубенський район, Рівненська область — пом.23 травня 2012, в автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області) — український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa. Академіка Бориса Возницького називають «ангелом-охоронцем» українських музеїв та замків, пам'яток культури українського народу. Активна охоронна діяльність Б.Возницького розпочалася у 1960-ті роки. В безбожній країні СРСР якраз тоді розпочалася нова хвиля руйнацій церков і соборів, пам'яток культури нашого народу. Були століття існування культури українського народу, коли церква і релігія монополізували культуру (в ті століття вона була винятково релігійною). Руйнівники висаджували в повітря церкви 12—19 століть, знищували культуру цілої країни, цілі періоди тої культури. Маючи в розпорядженні вантажівки, Возницький зі співробітниками обстежував покинуті собори бароко, занедбані каплиці, покинуті цвинтарі.
Листопад 2014	Данило Галицький	Дани́ло I Рома́нович (Данило Галицький) (1201-1264) — руський князь з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Князь волинський (1211-1264), галицький (1211-1264), київський (1240), король Русі (з січня 1253/грудня 1254). Син князя Романа II Великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела — Єфросинії-Анни. Належить до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів (Рюриковичів). Після тривалої та напруженої боротьби Данило Галицький відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління побудовано Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час князювання Данила Галицького був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі. Сподіваючись на допомогу західних союзників у боротьбі із Золотою Ордою, прийняв від Папи Римського в 1253 пропозицію коронації і був коронований на короля всієї Русі.
Жовтень 2014	Андрей (Шептицький)	Архієпископ Андре́й Шепти́цький, ЧСВВ (29 липня 1865, Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — граф, єпископ Української греко-католицької церкви; з 17 січня 1901 до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного Галицького роду Шептицьких. За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику к-сть експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму які однак нечасто відвідував. Зазнавав утисків більшовиків. Зокрема у 1939 році НКВДисти розстріляли його брата Лева і всю його сім'ю у родинному маєтку Шептицьких в Прилбичах. Помер 1 листопада 1944 року, його наступником став Йосип Сліпий.