PROFILBARU.COM

Поро, або Пурра або Пурро — чоловіче таємне товариство в Сьєрра-Леоне, Ліберії, Гвінеї та Кот-д'Івуарі, засноване народом Мане. Його іноді називають мисливським товариством, і до його лав допускають лише чоловіків.^[1] Жіночий аналог товариства Поро — товариство Санде.

Структура

Товариство Поро було частиною культури, запровадженої людьми Мане, мігрантами в цей регіон ще в 1000 році нашої ери.^[2]

Усе корінне населення керується кодексом законів Поро. Це насамперед тип братського суспільства, до якого тимчасово допускаються навіть немовлята. Церемонія для них полягає в тому, що їх приносять у ліс Поро і виносять звідти.^[3]

Існують релігійні та цивільні завдання Поро. Згідно з першим, хлопчики приєднуються до нього в період статевого дозрівання в обряді переходу. У своїх цивільних аспектах спільнота виступає як свого роду місцевий орган управління, що приймає закони, вирішує питання війни та миру тощо.

Культурний контекст

У «Культурі та звичаях Ліберії» (2006) Айодеджі Олукоджу розглядається місце суспільства Поро в житті Ліберії. «Ліберійська релігійна культура характеризується схильністю до секретності (включеною в концепцію ifa mo — «не говоріть») і вкоріненою вірою у втручання таємничих сил у людські справи». «І еліти і прості ліберійці зазвичай пояснюють події діяльністю таємних сил». ^[4]

«Вірування включають переконання, що в людині є глибокі та приховані речі, які можуть розгадати лише віщуни, священики та інші кваліфіковані особи Це передбачає, що все, що існує або відбувається у фізичному царстві, має підґрунтя в духовному світі». ^[4]

Соціальна функція

Однією із соціальних функцій таємних товариств, таких як Поро та Санде, є стримування антисоціальної поведінки чи переконань. Старійшини Поро визначатимуть випадки ймовірного чаклунства в громаді.

Практики

Товариство Поро має свої особливі ритуали та мову, татуювання та символи. Деталі цих символів серетні через присягу зберігати таємницю.^[5]

Зустрічі

Товариство Поро зазвичай збирається в сухий сезон, між жовтнем і травнем. Побачення відбувається в чагарнику у загорожі, розділеному матами і покритому лише навислими деревами, що виконує роль клубу. Є три ступені: перший для вождів і великих людей, другий для жерців і третій для всіх інших. Церемонії Поро очолює диявол Поро, чоловік у фетишному одязі, який звертається до присутніх через довгу дерев’яну трубу.

Носіння дерев'яних масок на маскарадах товариства Поро є представленням духовного світу доброзичливих і злих духів.

«Церемоніями керує диявол Поро, чоловік у фетишному вбранні, який звертається до зібрання через довгу дерев’яну трубу, відому як фуркалка (музичний інструмент, який видає потік звуків, від яких холоне кров, зроблена з трубки з прорізаними в ній отворами, на які накладені диски мембрани з яєчних мішків конкретного павука).

Ліберійський Поро мало чим відрізняється, коли справа доходить до церемоній.

Якщо в церемонії беруть участь жінки, діти та не-члени, диявол Поро залишається осторонь.

Табу

Поро може накласти табу на що завгодно або будь-кого. ^[5] Оскільки жоден член не буде кидати виклик такому наказу. Багато проблем було спричинено там, де накладено табу на посіви. ^[3] У 1897 році місцевий уряд Великобританії був змушений прийняти спеціальний ордонанс, який забороняв накладати табу на всі місцеві продукти. ^[3]

Інші види діяльності

У 2009 році члени Поро, що кидали каміння, протестували проти обрання Елізабет Сімбіва Согбо-Торту першою жінкою-главою вождя Німіяма у східній частині Сьєрра-Леоне. Вони заборонили їй займати посаду. ^[6]

Діяльність за країнами

Ліберія

Повідомляється, що під час свого правління Чарльз Тейлор прийняв Товариство Поро, яке допомогло йому створити ауру таємничості та непереможності.^[7]

Примітки

↑ Polgreen, Lydia (2 квітня 2006). A Master Plan Drawn in Blood. New York Times. Процитовано 7 листопада 2015.
↑ Fyfe, Christopher. "Weighing the Probabilities." Review: Landlords and Strangers: Ecology, Society and Trade in Western Africa, 1000–1630. By George E. Brooks. Boulder, CO: Westview Press, 1994. ISBN 0-8133-1263-9
↑ ^а ^б ^в Alldridge, T.J. The Sherbro and its Hinterland, (1901).
↑ ^а ^б Olukoju, Ayodeji. Culture and customs of Liberia Westport, CT: Greenwood Publishing Group, 2006. 24-147. ISBN 0313332916. Google Books. Retrieved July 24, 2017.
↑ ^а ^б Alldridge, T.J. The Sherbro and its Hinterland, (1901).
↑ Sierra Leone woman barred from becoming chief. BBC News. 15 грудня 2009. Процитовано 15 грудня 2009.
↑ Polgreen, Lydia (2 квітня 2006). A Master Plan Drawn in Blood. New York Times. Процитовано 7 листопада 2015.Polgreen, Lydia (April 2, 2006). "A Master Plan Drawn in Blood". New York Times. Retrieved November 7, 2015.