У 423 році посланий політичним заручником в Константинополь, де отримав глибоку філософську, теологічну й медичну освіту під заступництвом імператриці Євдокії, дружини Феодосія II. Освіту здобув у Константинопольській вищій школі.
Збереглися дві версії його житія: сирійська (спочатку написана його учнем Іоанном Руфом по-грецьки, переклад VIII століття) і грузинська, написана його сучасником Захаром Ритором, єпископом Мітилени, збереглася в рукописі XIII століття.
Хонигман Э., Петр Ивер и сочинения Псевдо-Дионисия Ареопагита // Труды Тбилисского ун-та, 1959. — Т.59. (рос.)
Нуцубидзе Ш., Петр Ивер и проблемы Ареопагитики. Тбилиси, 1957. (рос.)
Нуцубидзе Ш., Петр Ивер и античное философское наследие. Тбилиси, 1963. (рос.)
Нуцубидзе Т., Освоение античного философского наследия двумя великими грузинскими мыслителями Иоаннэ Лази и Петре Иберии // Власть и общество: История, Теория, Практика. 2011. Т.2. № 18. — С.21-26. (рос.)
Horn, Cornelia; . John Rufus: The Lives of Peter the Iberian, Theodosius of Jerusalem, and the Monk Romanus. Phenix, Robert. 2008.Society of Biblical Literature. −464 с. ISBN 1-58983-200-0.
Horn, Cornelia B. Asceticism And Christological Controversy in Fifth-century Palestine: The Career of Peter The Iberian. Oxford University Press, (2006). ISBN 0-19-927753-2.
David Marshall Lang, «Peter the Iberian and His Biographers». Journal of Ecclesiastical History, vol. 2 (1951), pp 156—168.
