PROFILBARU.COM

Парра Олександр Володимирович
Парра Олександр Володимирович
Народився	16 жовтня 1943 (81 рік); Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0663361
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Парра.

Парра Олександр Володимирович (* 16 жовтня 1943, Тбілісі) — радянський, український та російський актор театру і кіно. Заслужений артист Української РСР (1976).

Закінчив акторський (1966) та режисерський (1973) факультети Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

З 1965 року — актор Київського ТЮГу ім. Ленінського комсомолу, з 1970 року — Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

У 1979—1988 роки працював в Московському театрі ім. В.Маяковського. З 1989 року — в трупі Московського драматичного театру «Сфера». Також як режисер поставив низку вистав. У кіно — з 1967 року. Зіграв близько трьох десятків ролей у фільмах і телеспектаклях.

Знявся в українських радянських фільмах: «Поштовий роман» (1969, лейтенант Шмідт, головна роль), «Всього три тижні» (1971, т/ф, 2 с, Аралов, головна роль), «Талант» (1977, т/ф, 4 с, Олексій Миколайович Бережков, головна роль), «Насмішкувате моє щастя» (1977, фільм-вистава, Олексій Пєшков).

Як режисер поставив телеспектакль за п'єсою Бернарда Шоу «Смаглява леді сонетів» (1997).

На початку 1990-х поставив спектакль «Оргія» за однойменною поемою Лесі Українки.

	Свого часу – десь на початку 1990-х – мене вразила вистава «Оргія», привезена до Києва «московськими акторами українського походження». Режисер А.Парра знайшов простий і ефектний хід: «елліни» в його спектаклі розмовляли по-українськи, а «римляни» – по-російськи! А Меценат, який спокушає еллінських митців, закликаючи їх переходити в лоно римської культури, демонстрував «двомовність» (його роль виконував народний артист СРСР Василь Лановий, до речі – мій земляк із Одещини)! Парра, таким чином, зробив Лесині алюзії абсолютно прозорими...
— Володимир Панченко, http://litakcent.com/2011/02/25/propoviduvaty-v-pusteli/

Фільмографія

«Поштовий роман» (1969, Петро Шмідт)
«Проводи» (1977, Сергій Старосельський)
«Талант» (1977, Олексій Миколайович Бережков)
«Сіль землі» (1978, Григорій Володимирович Бенедиктін)
«Будинок будується» (1978, Прохоров, співробітник проектного інституту)
«Стратегія ризику» (1978, Фарід Керімович Аскеров, нафтовик, начальник нафторозвідувальної експедиції)
«Світ у трьох вимірах» (1979, Лебедянцев)
«Політ з космонавтом» (1980, Вахняк, рецидивіст)
«Особливо важливе завдання» (1980, Леонід Віталійович Лунін)
«Всім — спасибі!» (1981)
«Третій вимір» (1981, Юрій Дмитрович Букрєєв)
«20 грудня» (1981, Мойсей Урицький)
«Тропініни» (1981, Олексій Дмитрович Тропінін, районний військовий комісар, полковник)
«Місце дії» (1983, Петро Костянтинович Пушкарьов)
«Хто сильніший за нього» (1984, білогвардійський офіцер)
«Прийдешньому віку» (1985, Віктор Сергійович Бархатов)
«Сильніше за всіх інших велінь» (1987, Огарьов)
«Гулящі люди» (1988, Патріарх Никон)
«Смерть у кіно» (1990) та ін.