З 1870 року розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам'ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проєкту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана та єзуїта. У 1877 році була готова гіпсова модель. 3 травня 1878 р. Олександр II оглянув гіпсові оригінали й наказав фігуру єзуїта прибрати[3]. У 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито з бронзи статую (проєкт Михайла Микешина у металі реалізували П. Веліонський та А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича.
Наступного року статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалася у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проєктом, не вистачило коштів. Лише у 1885 році архітектор Володимир Ніколаєв склав дешевший проєкт постаменту і втілив його у життя. Каміння для постаменту[5] подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безоплатно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще огорожу з ліхтарями[6]. Одним з меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.
Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто, і гетьманськабулава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції[7]. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: «рос. дореф.«Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго» і «рос. дореф.Богдану Хмельницкому единая недѣлимая Россія». У 1919 і 1924 роках їх було замінено на «Богдан Хмельницький. 1888». Цей напис можна бачити й зараз.
Композиція пам'ятника
Пам'ятник Богданові Хмельницькому
У зображенні моменту різкої зупинки вершником розпашілого коня закладено символ: мужній полководець наче перериває стрімкий рух, щоб указати народові, який зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані, 23 грудня1648 року кияни зустрічали Богдана Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості.
Архітектурні особливості
Відмінно пристосована до кругового огляду скульптура відзначається різноманітністю і красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей, які добре проглядаються завдяки невисокому постаментові, що за своєю формою нагадує степовий курган. Надзвичайно виразним є силует коня, вигин його ніг і голови, що подалася назад. Складки одягу вершника трактовані експресивно, що посилює складну світлотіньову градацію усієї композиції. Моделюючи обличчя вершника, автор широко використав іконографію Богдана Хмельницького, наділивши його портретними рисами та передавши характер рішучої вольової людини.
Інсталяція із пам'ятником
26 вересня2015 року українські інженери з «Impression Electronics» підготували 3D інсталяцію. На LED-екранах вагою 39 тонн, висотою 7,72 метра та загальною площею 305 квадратних метрів «оживили» Богдана Хмельницького [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. Будинки навколо пам'ятника у режимі реального часу транслювались на екран, а сам гетьман, власне його 3D проєкція, рухався верхи на коні.[8][9]
↑У 1950-х роках цю огорожу було знято, що порушило цілісність ансамблю пам'ятника і площі. Згодом, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років огорожу було відновлено у первісному вигляді.
↑Пам'ятки Києва. Путівник. За матеріалами «Зводу пам'яток історії та культури м. Києва». — К.: Київська міська державна адміністрація, 1998.