PROFILBARU.COM

П'ятаков Леонід Леонідович
П'ятаков Леонід Леонідович
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1888; Городище, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	25 грудня 1917 (7 січня 1918) (29 років); Київ, Київська губернія, УНР
Поховання	Маріїнський парк
Країна	Російська імперія; Російська республіка; УНР; Українська Народна Республіка Рад робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів
Діяльність	політик
Відомий завдяки	Член Центрального виконавчого комітету Рад України.
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
Конфесія	атеїзм
Брати, сестри	П'ятаков Юрій Леонідович
	; ; ;

Леонід Леонідович П'ятаков (22 вересня (4 жовтня) 1888, Городище, Київська губернія — 25 грудня 1917 (7 січня 1918), Київ, Київська губернія, УНР) — більшовик, революціонер, учасник боротьби за Радянську владу в Україні. Член Центрального виконавчого комітету Рад України.

Життєпис

Народився в 1888 році на Мар'їнському цукровому заводі (містечко Городище, Черкаський повіт, Київська губернія) в сім'ї інженера-технолога, потім директора заводу Леоніда Тимофійовича П'ятакова (1847—1915) і дочки підприємця Олександри Іванівни Мусатової.

Закінчив Київське реальне училище святої Катерини (1905) і хімічне відділення Київського політехнічного інституту (1910), служив в армії однорічником, під впливом молодшого брата Георгія став марксистом, вів революційну пропаганду серед солдатів. Мати також співчувала лівим ідеям, у 1912 році в її будинку зберігалися документи Київської організації РСДРП. Леонід П'ятаков був досить відомим у місті діячем, він очолював військову організацію Київського комітету РСДРП(б), був членом виконкому Київської Ради робітничих і солдатських депутатів, а також депутатом Всеросійських Установчих зборів від Південно-Західного фронту.

Вночі 25 грудня 1917 (7 січня 1918) року був заарештований у себе вдома невідомими козаками, які заявили, що мають наказ про арешт більшовика Леоніда П'ятакова.

Центральна рада в особі генерального секретаря військових справ Миколи Порша заявила про свою непричетність до арешту, проте створена 20 грудня 1917 (2 січня 1918) року спеціальна слідча комісія в червні 1918 отримала свідчення ротмістра Українського гусарського полку Я. Б. Журавського, що наказ про арешт був отриманий від уряду і Леонід П'ятаков убитий його козаками. Поки більшовики та їх союзники були шоковані цим зникненням, комендант міста Ковенко Михайло Микитович в ніч на 5 (18) січня 1918 року провів зачистку міста: відділи «Вільного козацтва» обшукали найбільші заводи, щоби відібрати зброю, було розгромлено редакцію газети Київської Ради робітничих депутатів «Пролетарская мысль», а на «Арсеналі» навіть порізано паси верстатів — щоб зірвати роботу заводу.

Російські меншовики та єврейський «Бунд» рішуче засудили заколот більшовиків. Тіло більшовицького лідера зі слідами звірячих катувань було знайдено поблизу Посту-Волинського під Києвом 16 (29) січня 1918 року^[1]. Ця подія стала підігріла пристрасті після початку Січневого заколоту проти Центральної ради. Після повідомлення про знахідку тіла Леоніда П'ятакова, яке зробив більшовик Ісак Крейсберг, збори більшістю у 266 голосів (проти 11, утрималося 22) оголосили про початок загального політичного страйку із вимогами передати владу Радам та роззброїти контрреволюційні частини Вільного козацтва.

Було обрано міський страйковий комітет на чолі з секретарем спілки друкарів Києва Іваном Клименком, а згодом і центральний штаб (ревком міста) на чолі із Андрієм Івановим^[2].

Після захоплення Києва військами Муравйова Леоніда П'ятакова 1 (14) лютого з почестями поховали на Байковому кладовищі. Виступаючи зі словами прощання на траурному мітингу, його брат Георгій П'ятаков урочисто присягнув боротися за справу революції далі за двох — за себе і за брата. 4 (17) лютого тіло Леоніда П'ятакова перепоховали в братській могилі в Маріїнському парку^[3].

Сім'я

Батько — П'ятаков Леонід Тимофійович (1847–1915)
мати — Мусатова Олександра Іванівна (18??–1917)
Брат — П'ятаков Юрій Леонідович (1890–1937)

Примітки

↑ Скальський, Віталій (25 грудня 2020). Вбивство Леоніда Пʼятакова. Історична правда. Архів оригіналу за 17 листопада 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
↑ Здоров, 2012.
↑ УІЖ, 1990, с. 99..

Джерела

Здоров Андрій. Січневе повстання в Києві: герої чи зрадники? // Історична правда. — 2012. — 30 січня.
Пятаков Г. Л. Пятаков Леонид Леонидович (Биография) // Деятели СССР и Октябрьской революции. — М., 1989. — Ч. 2. — С. 137. (рос.)
Пятаков Леонид Леонидович // Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг. / Сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — М.–Л. : Гос. изд-во, 1925. — С. 468, 469. (рос.)
Солдатенко В. Ф.. Г. Л. Пятаков: епізоди життя і діяльності на Україні // Український історичний журнал. — 1989. — № 4 (337). — квітень. — С. 92–106.
Ті, що одійшли // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10.
Шевченко Т. М. Вбивство Л. Пятакова: документи Держархіву Київської області // Український історичний журнал. — 1990. — № 4 (349). — квітень. — С. 95–99.
Шрайбер С. Памяти Исаака Крейсберга // Летопись революции. — 1927. — № 5–6. — С. 368. (рос.)