Після початку Першої світової війни Отто покинув навчання юриспруденції та політекономії і записався добровольцем на фронт (він був наймолодшим добровольцем у всій Баварії). Перед демобілізацією Отто разом з братом взяли участь у розгромі Баварської Радянської Республіки в рядах загону фон Еппа. У 1919 році Отто повертається до навчання і засновує в Берліні «Університетську асоціацію активістів-соціал-демократів». У 1920 році він керує трьома «пролетарськими сотнями», які виступили в робочому кварталі Берліна Штегліц проти вкрай правого капповського путчу. Незабаром після цього він виходить з Соціал-демократичної партії, активістом якої він був, критикуючи її за зраду пролетарському курсом і відмова від пункту про націоналізацію в її програмі. Іншими словами, він виявляється багато лівіше соціал-демократів.
Коли Отто повернувся до Баварії, брат Грегор знайомить його з Гітлером і генералом Людендорфом. Проте Отто відмовляється приєднатися до націонал-соціалістів, незважаючи на всі переконання брата. На конгресі Незалежної соціал-демократичної партії в Халле він знайомиться з Зінов'євим. Свою зустріч з ним Штрассер описує в журналі «Das Gewissen», який видавався Артуром Мюллером ван ден Бруком.
Участь в НСДАП
Після звільнення Гітлера з в'язниці Отто приєднується до націонал-соціалістичного руху і стає головним ідеологом північно-німецького націонал-соціалізму.
З 1925 року Грегор Штрассер починає курс на автономію північно-німецьких націонал-соціалістів щодо Мюнхенського керівництва. Отто Штрассер разом з Йозефом Геббельсом надають північному нацизму лівацький характер. У жовтні 1925 Отто Штрассер пише політичну програму північно-німецького сектора НСДАП.
4 липня1930 Отто Штрассер вирішує вийти з націонал-соціалістичної партії, оскільки Гітлер, який зосередив всю владу у своїх руках, почав проводити прокапіталістичну діяльність. Він відразу ж засновує «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби».
В опозиції до Гітлера
У жовтні 1931 Штрассер заснував «Чорний Фронт», який об'єднав «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби», групу «Вервольф», «загони Оберланд», ЧА Штеннеса, частину Селянського Руху, політичну групу з журналу «Тат».
Коли націонал-соціалісти прийшли до влади, «Чорний Фронт» був негайно заборонений, а його члени репресовані. Отто Штрассер перебрався до Австрії, а з 1934 року до Чехословаччини. У самій Німеччині антигітлерівські підпільні групи штрассеристів діяли аж до 1937 року. Більшість було викрито і репресовано.
Die Entwicklung der deutschen Zuckerrübensamenzucht (Dissertation), 1921
Wissen Sie das auch schon?, 1928
Der Sowjetstern geht unter, 1929
Internationaler Marxismus oder nationaler Sozialismus, 1930
Ministersessel oder Revolution, 1930
Die Revolution der Männerkleidung, 1930
Der Sinn des 9. November 1923, in: Ernst Jüngers „Der Kampf um das Reich“, 1931
Aufbau des deutschen Sozialismus. Wolfgang-Richard-Lindner-Verlag, Leipzig 1932
Sozialistische Einheitsfront, 1932
Mit oder gegen Marx zur deutschen Nation?, 1932
Aufbau des deutschen Sozialismus, 1932 (1936 2. erweitere Auflage,Verlag Heinrich Grunov, Prag)
Das Ende der Reichswehr, 1933
Die deutsche Bartholomäusnacht. Reso-Verlag, Zürich 1935
Sozialistische Revolution oder faschistischer Krieg?, Prag 1935
Wie lange?, Wien 1935
Wohin treibt Hitler? Darstellung der Lage und Entwicklung des Hitlersystems in den Jahren 1935 und 1936. Verlag Heinrich Grunov, Prag 1936
Hitler tritt auf der Stelle. Oxford gegen Staats-Totalität. Berlin – Rom – Tokio. Neue Tonart in Wien. NSDAP-Kehraus in Brasilien. Die dritte Front, Band 6. Grunov, Prag 1937.
Kommt es zum Krieg? Periodische Schriftenreihe der „Deutschen Revolution“, Band 3. Grunov, Prag 1937
Europa von morgen. Das Ziel Masaryks. Weltwoche, Zürich 1939
Hitler und Ich, Edition Trenkelbach, Buenos Aires 1940
Hitler und Ich. Asmus-Bücher, Band 9. Johannes-Asmus-Verlag, Konstanz 1948
Germany Tomorrow, London 1940
Hitlers Sturz durch die „Frei-Deutschland“-Bewegung, Buenos Aires 1941
The Gangsters Around Hitler, W. H. Allen, 1942
Hitler’s Shadow Over South Amerika (zusammen mit Douglas Fairbanks jr.), Free German Movement, Brooklyn 1942
Flight From Terror, 1943
Germany in a Disunited World, Eastbourne 1947
Wiedervereinigung sofort möglich …, 1956
Deutsch-Soziale Union – Weg und Ziel, 1957
Exil, Erinnerungen, 1958
Deutsch-Soziale Union – Gefahr und Hoffnung, 1959
Deutschland und der 3. Weltkrieg, 1961
Es gibt nur ein Ziel: Wiedervereinigung, 1962
Herausgeber von Ziel und Weg der nationalen Opposition von Alfred Fikentscher, 1962
Der Faschismus. Geschichte und Gefahr. Politische Studien, Band 3. Günter-Olzog-Verlag, München (u. a.) 1965
Mit de Gaulle für die Neutralität, 1966
Le Front Noir (zusammen mit Victor Alexandrov), 1968
Mein Kampf – Eine politische Autobiographie. Streit-Zeit-Bücher, Band 3. Heinrich-Heine-Verlag, Frankfurt am Main 1969
Література
Henri A. Bulhof: Biografie van Sigismund Payne Best; Oosterbeek 1991 (bislang unveröffentlichtes Manuskript in niederländischer Sprache)
Günter Bartsch: Zwischen drei Stühlen. Otto Strasser. Eine Biografie. Verlag S. Bublies, Koblenz 1990, ISBN 3-926584-06-8
Reinhard Kühnl: Die nationalsozialistische Linke 1925–1930, Marburg 1965
Karl Otto Paetel: Otto Straßer und die Schwarze Front des wahren Nationalsozialismus in: Politische Studien 8 (1957)
Otto Strasser: Der Faschismus. Günter Olzog Verlag, München, Wien, 1965
Otto Strasser: Hitler und Ich. : Johannes Asmus Verlag, Konstanz, 1948, DEP. No.
Otto-Ernst Schüddekopf: Linke Leute von rechts. Die nationalrevolutionären Minderheiten und der Kommunismus in der Weimarer Republik, Stuttgart 1960