Розпочав грати у футбол в «Інтернаціонале», за який 18 жовтня1959 року дебютував у Серії А в матчі проти «Фіорентини» (2:0). Всього в тому сезоні взяв участь в 11 матчах Серії А, які так і залишилися для нього єдиними у вищому дивізіоні. Оскільки у наступному сезоні Ораціо зіграв лише 3 травня1961 року в півфінальному матчі на Кубок ярмарків з англійським «Бірмінгем Сіті» (0:1). Загалом за «Інтер» зіграв 13 матчів (11 у чемпіонаті, 1 в єврокубках і 1 в Кубок Італії) і забив 4 голи (всі в чемпіонаті).
Згодом грав у складі низки нижчолігових клубів, проте ніде надовго не затримувався.
Привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Парма», до складу якого приєднався 1969 року. Відіграв за пармську команду наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Парми», був основним гравцем команди[2]. В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату.
Протягом сезону 1972/73 років захищав кольори клубу «Асті» з Серії D, після чого завершив ігрову кар'єру.
Розпочав тренерську кар'єру 1977 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового клубу «Сондріо»[4], з яким пропрацював 10 років, а 1977 року навіть недовго був граючим тренером.