Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Ногін Віктор Павлович

Ногін Віктор Павлович
Народився14 лютого 1878(1878-02-14) або 14 лютого 1879(1879-02-14)[2]
Москва, Російська імперія[1]
Помер22 травня 1924(1924-05-22)[1][2]
Москва, СРСР[1]
·перитоніт
ПохованняНекрополь біля Кремлівської стіни
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, революціонер
ЧленствоВсесоюзне товариство старих більшовиків
ПосадаЧлен Всеросійських установчих зборівd
ПартіяВКП(б)
Конфесіяатеїзм

Віктор Павлович Ногін (14 лютого 1878(18780214), місто Москва, тепер Російська Федерація — 22 травня 1924, місто Москва) — радянський політичний, державний і партійний діяч, народний комісар торгівлі і промисловості Російської РФСР. Член ЦК РСДРП з червня 1907 по січень 1912 року. Член Російського бюро ЦК РСДРП(б) з 1915 по квітень 1917 року. Член ЦК РСДРП(б) з травня по листопад 1917 року. Кандидат у члени ЦК РКП(б) з квітня 1920 по березень 1921 року. Член і голова Центральної ревізійної комісії РКП(б) з 16 березня 1921 по 22 травня 1924 року.

Життєпис

Народився в родині прикажчика. У 1892 році закінчив чотирикласне училище в місті Калязіні Тверської губернії.

З 1893 року працював робітником на Богородсько-Глухівській текстильній мануфактурі в місті Богородську Московської губернії.

У 1896 році переїхав до Санкт-Петербурга, де влаштувався підмайстром до фарбувальної фабрики К. Паля (за Невською заставою). Невдовзі почав відвідувати марксистські гуртки. У 1897 році був одним із керівників страйків на фабриці Паля.

У 1898 році вступив до Санкт-Петербурзької соціал-демократичної групи «Робітничий прапор». Член РСДРП з 1898 року.

У другій половині жовтня 1898 року став приймачем заводу Семянникова в Санкт-Петербурзі. 16 грудня 1898 року був вперше заарештований за звинуваченням в організації страйків та участі у відкритій сутичці страйкарів із поліцією. Протягом року, до 14 грудня 1899 року, Ногін перебував у Санкт-Петербурзькому будинку попереднього ув'язнення на Шпалерній вулиці.

Після звільнення з в'язниці Ногіна було відправлено на заслання під гласний нагляд поліції до Полтави. У Полтаві Ногін організував серед місцевих робітників три марксистські групи: залізничників, робітниць тютюнової фабрики та ремісників. Також у Полтаві він вступив до організованої Юлієм Мартовим групи сприяння газеті «Іскра».

У серпні 1900 року самовільно втік із Полтави, прибув до Лондона, де приєднався до ленінської групи. Спочатку листувався з Володимиром Ульяновим (Леніним), який тоді жив у Швейцарії, а потім зустрічався з ним у Мюнхені, де знаходилася редакція «Іскри» і друкувалася газета. 1901 року Віктор Ногін та інший лондонський емігрант Сергій Андропов одними з перших стали агентами «Іскри». Царська агентура, однак, стежила за їхньою діяльністю. У 1901 році Ногін нелегально повернувся до Росії, спершу до Москви, а 2 вересня 1901 року — до Санкт-Петербургу. Того ж дня ввечері на вулиці Петербурзької сторони був заарештований поліцією. З 30 серпня 1902 року до 13 квітня 1903 року відбував заслання в селі Назарово (центр Назаровської волості Ачинського повіту Єнисейської губернії).

Весною 1903 року Ногін став агентом Організаційного комітету зі скликання II з'їзду РСДРП. З'їзд відбувся влітку у Брюсселі. Ногін приєднався до більшовиків. У 1906-1907 роках багато працював зі створення профспілок у Баку та Москві, був обраний головою Центрального бюро московських профспілок. Весною 1907 року був делегатом V з'їзду РСДРП у Лондоні від московської організації. На цьому з'їзді був обраний членом ЦК РСДРП. Був 8 разів заарештований, зробив 6 втеч, 6 років провів у в'язницях.

У липні 1912—1914 роках перебував на засланні у Верхоянську Якутської області. Там Віктор Ногін написав книгу спогадів «У країні полярного холоду» (вийшла в 1919 під назвою «На полюсі холоду»).

З початком Першої світової війни вів революційну пропаганду в Саратові, а з 1916 року — в Московській губернії, був членом Московського обласного бюро ЦК РСДРП(б). Служив у Земгорі.

З березня по 17(30) вересня 1917 року — заступник голови виконавчого комітету Московської міської ради робітничих депутатів. У квітні 1917 року на конференції РСДРП(б) (24-29 квітня 1917) разом із Каменєвим та Риковим виступив проти «квітневих тез» Леніна. У серпні 1917 року увійшов до Тимчасового комітету боротьби з контрреволюцією «для організації відсічі корнілівським змовникам».

Із 17(30) вересня по 14(27) листопада 1917 року — голова виконавчого комітету Московської міської ради робітничих депутатів. З листопада 1917 року — член Московського військово-революційного комітету.

27 жовтня (9 листопада) 1917 — 4(17) листопада 1917 року — народний комісар торгівлі і промисловості Російської Радянської Республіки.

Із 17(30) листопада 1917 по 1918 рік — комісар праці Московської губернії.

У 1918—1921 роках — заступник народного комісара праці РРФСР. У 1918—1921 роках — член президії Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР.

У 1921 році — голова Всеросійської спілки працівників кооперації.

З 1921 по 22 травня 1924 року — член Міжнародного бюро Червоного Інтернаціоналу профспілок.

З 1922 по 22 травня 1924 року — голова правління Всеросійського текстильного синдикату.

Помер 22 травня 1924 року від шлункової кровотечі після перенесеної операції. Похований на Красній площі в Москві у братській могилі.

26 січня 1930 року ВЦВК СРСР видав постанову, де вказував «… перейменувати місто Богородськ і станцію Богородськ Московсько-Нижньогородської залізниці в місто та станцію Ногінськ, а Богородський повіт у Ногінський».

Примітки

Джерела і посилання

Kembali kehalaman sebelumnya