Немілостівий Віталій Олександрович

Віталій Олександрович Немілостівий
Віталій Немілостівий у 2014
Народився	26 квітня 1968(1968-04-26) (56 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч, промисловець
Alma mater	Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого та Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Членство	Верховна Рада України VII скликання
Посада	народний депутат України[1]
Партія	безпартійний
Нагороди	Заслужений працівник промисловості України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»)	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Віталій Олександрович Немілостівий (нар. 26 квітня 1968, Харків) — колишній заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості, народний депутат України VII скликання^[2], Голова Всеукраїнського об'єднання організації роботодавців Федерації роботодавців машинобудівної промисловості, Голова ФРУ Дефенс, волонтер.

Освіта

1994 року закінчив Харківський педагогічний інститут, 2001 — отримав другий диплом і кваліфікацію юриста, закінчивши Національну юридичну академію.

Біографія

• 1995–1997 — директор з зовнішньоекономічної діяльності АТ «Автомобілі Росії».
• 1997 — президент асоціації «Слобода».
• 1997–2001 — голова правління ВАТ «Будгідропривід».
• 2001–2002 — радник ВАТ «Будгідропривід».
• 2002–2003 — генеральний директор ТОВ "ІОЦ «Машгідропривід».
• 2003–2004 — голова правління ЗАТ «ХЗТУ».
• З 2004 — голова наглядової ради ЗАТ «ХЗТУ».
• 2004 — виконавчий директор ТОВ «Будгідропривід».
• 2003–2005 — генеральний директор корпорації «УкрІннМаш»
• 2005–2006 — президент корпорації «УкрІннМаш».
• 2006–2007 — перший заступник генерального директора ДП «Завод ім. Малишева» з питань стратегічного планування та реструктуризації.
• 2007–2007 — в.о. генерального директора ДП «Завод імені В. О. Малишева», згодом — генеральний директор.
• Грудень 2007 — березень 2010 — Перший заступник Міністра промислової політики України^[3][4].
• Березень 2010 — жовтень 2011 — заступник Міністра промислової політики України^[5][6].
• Листопад 2011 — липень 2012 — Президент асоціації «Слобода»
• Липень 2011 — листопад 2012 — Почесний Голова Корпорації «УкрІннМаш»
• 12.12.2012 — 27.11.2014 — Народний депутат України 7 скликання, Секретар комітету Верховної Ради України з питань промислової та інвестиційної політики, Член спеціальної контрольної комісії ВРУ з питань приватизації.
• Січень 2015 — липень 2020 — Почесний Голова Корпорації «УкрІннМаш»^{[джерело не вказане 1652 дні]}.
• Грудень 2016 — серпень 2020 — Голова Комітету Федерації роботодавців України з розвитку промисловості, державних закупівель та співпраці з державним сектором економіки^{[джерело не вказане 1652 дні]}.
• Грудень 2018 — серпень 2020 — Заступник Голови Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні
• Жовтень 2020 - січень 2021 - заступник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України
• Січень 2021 - по сьогодні - Почесний Голова Корпорації «УкрІннМаш»
• Серпень 2024 - Голова ФРУ Дефенс

Депутат Комінтернівської райради міста Харкова (2002–2006). Був членом Партії зелених України, невдало балотувався від неї під час місцевих виборів 2006 року.

На парламентських виборах 2012 р. був обраний депутатом Верховної Ради України від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 62 в списку. Під час виборів очолював виборчій штаб Об'єднаної опозиції в Харківській області. Безпартійний.

Був Секретарем Комітету ВРУ з питань промислової та інвестиційної політики, членом Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації у VII скл.

4 квітня 2013 р. вийшов з фракції партії «Батьківщина» та подав заяву про складання депутатських повноважень^[7].

21 січня 2021 року звільнений з посади заступника міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

Нагороди та державні ранги

• • Відзначений подякою Харківського міського голови, почесними грамотами виконкому Комінтернівської районної ради та Виконкому Харківської міської ради, почесною грамотою Харківської обласної державної адміністрації, Президентською нагородою «За старанність», орденом «За патріотизм» ІІ ступеня, нагороджений почесною відзнакою РНБОУ - нагрудний знак "Захисник України" від 22.04.2019 року, нагороджений нагрудним знаком Державної служби України з надзвичайних ситуацій "Знак Пошани" від 30.06.2022 року, медаллю Міністерства оборони України "За сприяння Збройним Силам України" від 21.07.2022 року, , нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "За сприяння війську" від 10.10.2022 року, нагороджений пам'ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медаллю "30 років воєнній розвідці України" від 24.11.2022 року, нагороджений Подякою Голови Верховної Ради України 24.08.2023 року за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, активну громадську та волонтерську діяльність, високий професіоналізм.
  • Присвоєно 1 ранг державного службовця України.

Заслужений працівник промисловості України (24 серпня 2013)^[8].

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
2. Кабмін звільнив заступника віцепрем'єра Уруського
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2007 року № 1236-р «Про призначення Немілостівого В.О. першим заступником Міністра промислової політики України».
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 535-р «Про звільнення Немілостівого В.О. з посади першого заступника Міністра промислової політики України».
5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 536-р «Про призначення Немілостівого В.О. заступником Міністра промислової політики України».
6. Указ Президента України від 5 жовтня 2011 року № 967/2011 «Про звільнення В. Немілостівого з посади заступника Міністра промислової політики України»
7. Немилостивий написав заяву про відмову від мандата. obozrevatel.com (укр.).
8. Указ Президента України від 24 серпня 2013 року № 448/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»