Невзоров Борис Георгійович

Невзоров Борис Георгійович
Народився	18 січня 1950(1950-01-18) Старомінська, Краснодарський край, СРСР[1]
Помер	18 лютого 2022(2022-02-18) (72 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кінорежисер, телеактор, педагог, театральний педагог
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Театр імені Моссовєта, Кіностудія імені Горького, Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського і Державний академічний Малий театр Росії
Роки діяльності	з 1967
IMDb	nm0627560
Нагороди та премії
Невзоров Борис Георгійович у Вікісховищі

Борис Георгійович Невзоров (рос. Бори́с Гео́ргиевич Невзо́ров; 18 січня 1950, ст. Старомінська, Краснодарський край, РРФСР, СРСР — 18 лютого 2022, Москва, Росія ^[2]) — радянський та російський актор. Народний артист Росії (2011). Лауреат Державної премії Росії.

Біографія

Закінчив Школу-студію МХАТу.

Багато знімався у фільмах та серіалах, в тому числі — у низці українських та російсько-українських кінопроектів.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» (участь у пропагандистських заходах в окупованому РФ Криму — учасник кінофоруму «Золотий витязь» (м. Севастополь, 2015), зйомки в серіалі «Кунгур» тощо)^[3].

Помер 18 лютого 2022 року від ускладнень, викликаних коронавірусним захворюванням COVID-19^[4].

Фільмографія

• «Дорога» (1975)
• «Маршал революції» (1978)
• «День повернення» (1979)
• «Ти повинен жити» (1980)
• «Ось така музика» (1981)
• «Люди на болоті» («Дихання грози») (1981)
• «Росія молода» (1981—1982)
• «Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу» (1982)
• «Знайти і знешкодити» (1982)
• «Без особливого ризику» (1983)
• «Тайговий моряк» (1983)
• «Тут твій фронт» (1983, Павло)
• «Парашутисти» (1984)
• «Клініка» (1984)
• «Найкраща дорога нашого життя» (1984, Фелікс Олександрович Прудников)
• «Говорить Москва» (1985, Василь Орлов)
• «Діти сонця» (1985, Єгор, слюсар)
• «Русь споконвічна» (1985)
• «Дзвін Чорнобиля» (1986, док. фільм, оповідач (за кадром)
• «55 градусів нижче нуля» (1986)
• «Капабланка» (1986)
• «На порозі» (1986)
• «Перший хлопець» (1986, Віктор Єгорович Ножов)
• «Гулящі люди» (1987, Лазар Палич)
• «Червоний колір папороті» (1988)
• «Висока кров» (1989, Шавров)
• «Сталінград» (1989)
• «Берег порятунку» (1990)
• «Все попереду» (1990)
• «Нелюд, або В раю заборонено полювання» (1990, Сергій)
• «Ятринська відьма» (1991)
• «Квіти провінції» (1994)
• «Прості істини» (1999—2003, Борис Іванович Комаров, директор школи)
• «Каменська» (1999—2000, 2003, 2011)
• «Марш Турецького» (2000-2002, 2007)
• «Далекобійники 2» (2004)
• «Зцілення коханням» (2004, Слідчий; Україна—Росія)
• «Вовчиця» (2006, т/с, отець Іоанн; Україна—Росія)
• «Рідні люди» (2008, т/с; Україна—Росія)
• «Майор» (2013)
• «Дурень» (2014, начальник служби ЖКГ Федотов Федір Матвійович)
• «Журавель в небі» (2020, т/с)

Знявся в українських стрічках:

• «Маршал революції» (1978, т/ф, 2 а)
• «Особливо небезпечні...» (1979)
• «Всього один поворот» (1986, т/ф, Євген Ковальов, штурман)
• «Яри» (1990, т/ф, 4 а)
• «Гріх» (1991, т/ф, 2 а)
• «Вбивство в Саншайн-Менор» (1992)
• «Гладіатор за наймом» (1993, Україна—Білорусь)
• «Блакитна сукня» (2016, Україна—Франція)

Примітки

1. Freebase Data Dumps — Google.
   d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477
2. Помер Борис Невзоров, сьогодні, 18.02.2022. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
3. Центр «Миротворець»: Невзоров Борис Георгійович
4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.

Посилання

• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/3033/works/ [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]