Авторка ґрунтовні монографії про творчість Лесі Українки Олександра Вісич відмічає специфіку побудови драма-поеми «На полі крові» як зразок відкритої драми, оскільки вона „фактично позбавлена жорстких композиційних меж «початок-кінець»“. Леся Українка належала до авторів, які «проявляють непередбачуваність розвитку первинної моделі твору, нерідко вона відступала від чисто раціоналістичної заданості»[1].
Кудрявцев, М. Г. Драма Лесі Українки «На полі крові» у контексті світової іудіади / М. Г. Кудрявцев. — С.63-70. — Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского [Текст]. Сер.[9а], Филология. Социальные коммуникации/ Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. — Симферополь : Информ.-изд. отд. ТНУ, 1995
Посилання
Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К.: Наукова думка, 1975 р., т. 4, с. 107–324.