З моменту виникнення Національний Комітет підтримало багато політиків з числа тих, що знаходилися в той час в Естонії, включно з представниками як проурядового, так і опозиційного крила політичної еліти другої половини 1930-х років. Метою комітету було відновлення незалежності Естонії на підставі принципу правонаступництва Естонської Республіки.
Перше засідання Комітету відбулося 14 лютого, друге – 23 березня1944 р. Головою правління був обраний Каарел Лідак (Лійдеман)[1], членами – Ернст Кулль[2], Оскар Мянд, Оскар Густавсон, Юхан Рейго[3] і Юхан Каарлімяе. В березні 1944 року адміністрація Мяе Гяльмар - Карла-Зігмунда Ліцмана визнала EVR (Естонський визвольний комітет), оскільки EVR погодився підтримати мобілізацію жителів Естонії в німецьку армію. Діяльність EVR була помітно ослаблена арештом у квітні 1944 р. німецькою поліцією безпеки багатьох членів комітету і вимушеним відходом в підпілля тих, що залишилися на волі. У липні Національний комітет відновив свою діяльність. В члени Комітету був кооптований Отто Тіїф, який в умовах підпілля став контактною особою між EVR і Юрі Улуотсом.
1 серпня Національный Комітет проголосив себе носієм вищої державної влади в Естонії. Комітет опублікував декларацію і так визначив свої задачі:
здійснення державної влади до вступу в Естонії в дію конституційних органів, а особливо організація захисту Естонської держави і народу.
Одним з перших кроків уряду Тіїфа було проголошення нейтралітету у війні. За короткий термін свого існування Уряд Отто Тіїфа встиг видати два номери « Державного Вісника». Уряд Отто Тіїфа проіснував два дні в період між відступом німецьких військ з Таллінну і його окупацією радянськими військами. 21 вересня більшість членів уряду Тіїфа покинули Таллінн. Тут залишився тільки Отто Тіїф і кілька його колег, які виїхали з Таллінна вранці 22 вересня, безпосередньо перед вторгненням червоноармійських танкових частин.
22 вересня окупаційні частини Червоної армії атакували Таллінн. Зайнявши місто, Червона Армія зняла синьо-чорно-білий прапор з вежі « Довгого Германа» і замість нього був піднятий прапор СРСР. 7 членів уряду Тіїфа, включно з ним самим заарештувало НКВС, Яан Майде був засуджений до розстрілу, Тіїф отримав 10 років, Арнольд Сузі і Хуго Пяртельпоег — 8 років, Вольдемар Сумберг, Йоганнес Пікков і Юхан Каарлімяе — 5 років, всі засуджені до таборів були позбавлені громадянських прав на 5 років після відбуття терміну ув'язнення [7].
Склад уряду Отто Тійфа
18 вересня1944 року виконувач обов'язків Президента Республіки і прем'єр-міністра Юрі Улуотс призначив уряд під керівництвом заступника прем'єр-міністра Отто Тіїфа в складі:
Отто ТіїфЗі спогадів та нотаток про 1939-1969 публ., передм., комент. і довід. матеріал Е. В. // Минувщина : Іст. альм. - [Вип.] 7. - М. : Прогрес : Фенікс, 1992. - С. 112-189 : портр.
