Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року[1] — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. Каркоца[2]. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року[3].
Забудова
Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.
Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.
↑Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.
.JPG)
