Наваф Салам (араб.نواف سلام; нар.15 грудня1953(1953грудня15)) — ліванський дипломат, юрист і науковець. 27 голова Міжнародного суду ООН, обраний суддею 9 листопада 2017 року на термін 2018—2027 років, отримавши одночасно більшість голосів у Генеральній Асамблеї та Раді Безпеки ООН[3][4]. У 2007—2017 роках обіймав посаду посла та постійного представника Лівану при ООН у Нью-Йорку, протягом якого обіймав посади президента Ради Безпеки та віцепрезидента Генеральної Асамблеї[5]. Обраний головою Міжнародного суду 6 лютого 2024 року. Другий араб — голова суду, і перший ліванець на цій посаді[6].
Біографія
Народився у відомій родині Абдалли Салама та Реккат Бейхум з Бейрута, Ліван. Його дід, Салім Салам, лідер «Бейрутського руху за реформи», обраний 1912 року депутатом Бейрута до османського парламенту. Його дядько, Саїб Салам, боровся за незалежність Лівану від французького мандату у Лівані і згодом чотири рази обіймав посаду прем'єр-міністра Лівану між 1952 і 1973 роками[7]. Його двоюрідний брат Таммам Салам також був прем'єр-міністром Лівану у 2014—2016 роках. Одружений з Сахар Баассірі, оглядачем і послом Лівану при ЮНЕСКО.
У 1979—1981 роках працював викладачем сучасної історії Близького Сходу в університеті Сорбонна. 1981 року залишив Париж, щоб провести академічний рік як запрошений дослідник у Weatherhead Center for International Affairs у Гарвардському університеті[11]. У 1985—1989 роках викладав в Американському університеті у Бейруті[12], водночас займався юридичною практикою як юрист в юридичній фірмі Takla. Був запрошеним дослідником у Гарвардській школі права у 1989—1990 роках й іноземним юридичним консультантом в Edwards & Angell LLP[13] у 1989—1992 роках. 1992 року проходив практику в юридичній фірмі Takla, а також викладав міжнародне право та міжнародні відносини в Американському університеті у Бейруті. 2003 року призначений запрошеним доцентом політології, а 2005 року — доцентом політології. У 2005—2007 роках завідував кафедрою політології та державного управління[14]. 6 лютого 2024 року обраний головою Міжнародного суду[15].
Призначення Салама головою у лютому 2024 року збіглося з першим слуханням за позовом ЮАР проти Ізраїлю про можливий геноцид в Секторі Гази у січні 2024 року.
Згідно зі звітом UN Watch, під час перебування на посаді посла Лівану в ООН Салам 210 разів голосував за засудження Ізраїлю. Згідно з тим же повідомленням, Салам також голосував проти резолюцій ООН, які засуджують злочини, скоєні Іраном, Ліваном, Кубою та Сирією[16]. 2008 року виступив з промовою, звинувативши «терористичні єврейські організації» у вчиненні «організованих масових вбивств»[17]. 2015 року назвав Ізраїль «Тріумфом кричущого расистського та колонізаторського вибору»[18]. У червні 2015 року написав у Twitter: «#Ізраїльська окупація #Гази та #Західного берега: ВІТАЮ ВАС З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ — 48 РОКІВ ОКУПАЦІЇ»[19]. Кілька місяців потому Єврейський новинний синдикат повідомив, що він написав: «Ізраїль повинен припинити насильство та покласти край окупації» і «зображення критиків ізраїльської політики як антисемітів є спробою залякати та дискредитувати їх, що ми відкидаємо»[20].
Робота в інтересах суспільства
Працював членом Виконавчого бюро Економічної та соціальної ради Лівану у 1999—2002 роках[21] і був член Ліванської національної комісії ЮНЕСКО у 2000—2004 роках[22]. У 2005 і 2006 роках був членом і генеральним секретарем Національної комісії з виборчої реформи[23], якій було доручено підготувати проєкт нового виборчого закону для Лівану. Був членом опікунської ради Ліванського центру політичних досліджень, позапартійного аналітичного центру, місія якого полягає в створенні та відстоюванні політики, яка покращує управління в Лівані й арабському світі[24].
Посол Лівану в ООН
З липня 2007 року по грудень 2017 року працював послом Лівану та постійним представником при ООН у Нью-Йорку[25].
Його робота в ООН відзначена неодноразовими закликами до відновлення безпеки та стабільності в Південному Лівані, а також покласти край безкарності шляхом створення Спеціального трибуналу для Лівану у справі про вбивство колишнього прем'єра-міністра країни Рафіка Харірі відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1701[26][27][28][29].
Представляв Ліван у Раді Безпеки у 2010 і 2011 роках протягом дворічного терміну перебування Лівану як непостійного члена. У травні 2010 року та вересні 2011 року очолював Раду Безпеки.
2015 року, маючи на увазі Ізраїль, написав у Twitter: «Нещасливого дня народження тобі, 48 років окупації»[30].
