Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page
Available for Advertising

Міуський округ

Міуський округ
Губернія Область війська Донського
Центр слобода Голодаївка
Створений 1835
Скасований 1888
Площа 11 449,4

Міуський округ — цивільний округ, адміністративна одиниця Області війська Донського Російської імперії.

Адміністративний центр — слобода Голодаївка.

Географія

Міуський округ займав 11449 кв. верст і знаходився у південно-західній частині області. Міуський округ в Області Війська Донського був самим населеним: на одного мешканця припадало всього лише 5,97 десятини землі, в той час, як у інших округах ця цифра доходила до 60 десятин.

Історія

Землі Міуського округу у 1711—1734 роках перебували під владою Запорозького коша, що був під протекторатом Османської імперії. З 1734 року російський уряд намагався заселити військові землі Запоріжжя селянами, тому тут утворилася Яланецька паланка Війська Запорозького Низового. На ці землі зазіхали донські козаки й за допомогую звинувачень й наклепів на запорожців просили царський уряд про передачу їм прав на володіння. У 1746 році було встановлено межу між запорожцями та донцями по річці Калміус.

1802 року замість 11 розшукових Військо Донське було розділене на 7 округів: Черкаський, 1-й Донський, 2-й Донський, Усть-Медведицький, Донецький, Хоперський, Міуський.

У 1888 році Міуський округ був об'єднаний з Таганрізьким градоначальством та першим станом Ростовського повіту, й став називатися Таганрізький округ[1].

Чисельність українців

Населення Міуського округу було майже суцільно українським. За даними переписів у Російській імперії абсолютна й відсоткова чисельність українців:

  • 5-та ревізія (1794 рік) — 34,7 тисяч осіб (100 %);
  • 7-ма ревізія (1815 рік) — 55,7 тисяч осіб (100 %);
  • 8-ма ревізія (1833 рік) — 49,5 тисяч осіб (88,9 %);
  • 9-та ревізія (1850 рік) — 92,8 тисяч осіб (99,0 %);
  • 10-та ревізія (1858 рік) — 122,8 тисяч осіб (97,5 %).[2]

Адміністративний поділ

До складу Міуського округу входили:

Волость Населення (1873) Волосний центр
1 Олексієво-Орловська волость 5613 Олексієво-Орловськ
2 Амвросіївська волость 5581 Амвросіївка
3 Андріївська волость 3672 Андріївка
4 Артемівська волость 2937 Артемівка-Янова
5 Астахівська волость 1865 Астахове
6 Грабівська волость 3140 Грабова
7 Голодаївська волость — Голодаївка
8 Дар'ївська волость 2628 Дар'ївка
9 Дмитрівська волость 5776 Дмитрівка
10 Зуївська волость 4578 Зуївка
11 Картушинська волость 3296 Картушине
12 Кузнецово-Михайлівська волость 1184 Кузнецово-Михайлівка
13 Маринівська волость 4612 Маринівка
14 Матвієво-Курганська волость 2480 Матвіїв-Курган
15 Нагольно-Тарасівська волость 3147 Нагольно-Тарасівка
16 Ровенецька волость 4530 Ровеньки
17 Степанівсько-Кринська волость 2940 Степано-Кринка
18 Успенська волость 3958 Успенка

Джерела

  • Сборник Областного Войска Донского Статистического Комитета, выпуск 6, 1906 г.(рос.)

Примітки

  1. ↑ Міуська старина [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya