У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Михайлюк.
Володимир Якович Михайлю́к ( 17 квітня 1921, Велика П'ятигірка — 1 липня 1994, Івано-Франківськ) — український графік; член Спілки художників України з 1962 року.
Біографія
Народився 17 квітня 1921 року в селі Великій П'ятигірці (тепер Бердичівський район Житомирської області, Україна). Українець. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985), медалями «За відвагу» (22 квітня 1945), «За взяття Берліна» (9 червня 1945), «За визволення Праги» (9 червня 1945)[1]. Член ВКП(б) з 1946 року.
1953 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Іван Гуторов, Вітольд Манастирський, Семен Лазеба, Роман Сельський).
Жив в Івано-Франківську, в будинку на вулиці Понишева № 3, квартира 2. Помер в Івано-Франківську 1 липня 1994 року.
Творчість
Працював в галузі станкової, книжкової, прикладної графіки, створював плакати, портрети, екслібриси. Серед робіт:
- ілюстрації до книги «Лесь Мартович сміється» Володимира Бандурака (1961, Станіслав);
- плакати:
- «На нові подвиги, комсомол!» (1958);
- «Народ і армія єдині» (1965);
- «Я — син народу, що вгору йде» (1966);
- Люди, бережіть мир!» (1967);
- станкова графіка:
- «Верховинець» (1959);
- «Т. Г. Шевченко» (1964);
- «Ветеран Г. Дяков» (1985).
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1957 року.
Примітки
Література