Лунфа́рдо (ісп.lunfardo) — сленгіспанської мови, що виник наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть у нижчих класах суспільства міст Буенос-Айрес та Монтевідео та їхніх околиць[1][2]. Спочатку лунфардо використовували головно злочинці, а згодом завдяки широкому використанню в текстах танго він розповсюдився в розмовній мові жителів Аргентини та Уругваю.
Перша письмова згадка про лунфардо датується 1878 роком, коли вийшла стаття «Діалект злодіїв» (ісп.El dialecto de los ladrones) у газеті «La Prensa».
Згідно з версією Оскара Конде, слово «лунфардо» від «lumbardo» — назви жителів італійської місцевості Ломбардія та їх говірки[3]
21 грудня 1962 року створено Буенос-Айреську академію лунфардо (ісп.Academia Porteña del Lunfardo), яка займається вивченням цього сленгу.
З 2000 року в Аргентині щорічно 5 вересня відзначається День лунфардо (ісп.Día del Lunfardo).
Amuchástegui, Irene, y José Gobello: Vocabulario ideológico del lunfardo, Corregidor, Buenos Aires, 1998.
Andrade, Juan Carlos y Horacio San Martín: Del debute chamuyar canero [del inicio en el habla penal]. Buenos Aires: A. Peña Lillo Editor, 1967.
Conde, Oscar: Diccionario etimológico del lunfardo, Buenos Aires: Taurus, 2003. ISBN 987-04-0003-5.
Barcia, José. El lunfardo de Buenos Aires.
Casaccia. Dizionario genovese-italiano 1876.
Del Valle, Enrique. Lunfardología.
Fastrás, Rubén (seudónimo usado en común por Juan Francisco Palermo y Antonio Saldías): Novísimo Diccionario Lunfardo. Buenos Aires: diario Crítica, 1912—1914.
Gobello, José: El lunfardo en la novela. Buenos Aires: APL, 1990.
Gobello, José: Aproximación al lunfardo. Buenos Aires: Universidad Católica Argentina, 1996.
Gobello, José: Nuevo diccionario lunfardo. Buenos Aires: Corregidor, 1999.
Gobello, José y Luciano Payet: Breve diccionario lunfardo. Buenos Aires, 1959.
Gobello, José, y Marcelo Oliveri: Curso básico de lunfardo (incluye «El lunfardo del tercer milenio»). Buenos Aires: APL, 2004.
Gobello, José, y Marcelo Oliveri: Novísimo diccionario del lunfardo (con 5.301 palabras), año 2004.
Gobello, José: Blanqueo etimológico del lunfardo. Buenos Aires, 2004.
López Peña, Arturo. El habla popular de Buenos Aires.
Martorell de Laconi, Susana: El lunfardo en Salta.
Teruggi, Mario: Diccionario de voces lunfardas y rioplatenses. 1998.
Teruggi, Mario: Panorama de lunfardo (1974). 2.ª edición: 1979.
Примітки
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 10 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Oscar Conde: Lunfardo. Un estudio sobre el habla popular de los argentinos pág. 43. Ediciones Taurus. Buenos Aires 2011 isbn 978.987-04-1762-0
