Лу́ба (балуба , Baluba) — народ групи банту у Центральній Африці .
Луба проживають на південному сході Республіки Конго (колишній Заїр ) у провінціях Шаба та Касаї ; невеликими групами на півночі Замбії , а також у Танзанії і Руанді .
Загальна чисельність – понад 7 млн чол., із них у ДР Конго - бл. 9/10 усіх луба.
Люди луба розмовляють однією з мов банту , що класифікується лінгвістами належною до центральних банту мов, зона L за Малкольмом Ґасрі (Guthrie). Мова луба має писемність на основі латинки .
Більшість луба — католики ; є мусульмани та прибічники традиційних культів.
Етногенез народу пов'язаний з історією ранньополітичного утворення Луба XVI — кін. XIX ст.ст.).
Від проголошення незалежності Заїром (1960 рік) луба — основний етнічний елемент міського населення економічно розвинутого сходу країни.
Основа традиційної соціальної організації — сільська община . Суспільству луба притаманні матрилінійні роди .
Традиційні заняття луба — ручне землеробство (кукурудза , просо , фрукти , овочі , маніок , ямс ), мисливство та збиральництво. Розвинуті ремесла (металургія, ковальство , ткацтво , плетіння , гончарство , свій власний стиль різьбярства на дереві).
Поширене також відходництво. Сьогодні луба задіяні на підприємствах добувної та обробної промисловості.
Традиційне житло — часто прямокутне у формі, з соломи, обмазане глиною, з невеликими віконницями.
Традиційні вірування представлені культами верховного божества -творця, культом предків , обожнених правителів; вірою в духів і природні сили (анімізм ); магією тощо. На основі місіонерських вчень виникли синкретичні релігії, напр. Кітавала .
Розвинутий фольклор — казки , байки, прислів'я та приказки.
Народы мира. Историко-этнографический справочсник., М.:"Советская Энциклопедия", 1988 (рос.)
Львова Э. Луба // Народы и религии мира., М.: «Большая Российская Энциклопедия», 1999, стор. 295 (рос.) 
