Лепідокрокіт

Лепідокрокіт
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)^[d][1][2]
IMA-номер	IMA1980 s.p.
Абревіатура	Lpc[3]
Хімічна формула	Fe³⁺O(OH)
Nickel-Strunz 10	4.FE.15[4]
Dana 8	6.1.2.2
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Твердість	5
Інші характеристики
Названо на честь	Луски (давньогрецька мова)[5], нитки (давньогрецька мова)[5]
Типова місцевість	Zlaté Hory^d[5]
Лепідокрокіт у Вікісховищі

Лепідокрокіт

Лепідокрокіт (рос. лепидокрокит; англ. lepidocrocite; нім. Lepidokrokit m) — слюдка рубінова, мінерал класу гідроксидів, одноосновний оксид заліза шаруватої будови.

Загальний опис

Хімічна формула: γ-FeO(OH). Містить (%): Fe₂О₃ — 89,86 і Н₂O — 10,14. Домішки MnO, Al₂O₃, SiO₂, CaO, MgO. Сингонія ромбічна. Кристали пластинчасті, тонколускуваті, волокнисті. Характерні лускаті, пластинчаті, волокнисті, променеподібні і радіально-волокнисті агрегати, часто утворює зональні агрегати, в яких чергується з ґетитом або гідроґетитом. Густина 3,84-4,1. Твердість 4,0-5,5. Колір рубіново-червоний до коричневого, іноді з фіолетовим відтінком. Блиск алмазний. Спайність довершена в одному напрямі. Риса оранжева або цеглясто-червона. Крихкий. Зустрічається в складі бурих залізняків, бокситів, ґрунтів. Продукт вивітрювання у залізорудних мінералах. Пігмент бурої вохри.

Відомий у складі залізних руд гідротермально-осадових родовищ. Збагачується аналогічно лімоніту.

Від грец. лепіс — луска, пластинка і «крокіс» — нитка, шерсть (J.C.Ullmann, 1813).

Див. також

• Список мінералів
• Гетит

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (September 2015) — 2015.
   d:Track:Q21014431d:Track:Q26224004
2. International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1980. — Vol. 43. — P. 1053–1055. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
   d:Track:Q3314880d:Track:Q17280966d:Track:Q912887
3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
5. Hausmann F. Handbuch der Mineralogie — 1 — 1813.
   d:Track:Q73070d:Track:Q30138197

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лепідокрокіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Лепідокрокіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Лепідокріт [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Lepidocrocite — Webmin [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Lepidocrocite — Webmineral data [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Mindat with locality data [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Lepidocrocite and Boehmite Structure

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»