Легкі крейсери типу «Тайгер»

Легкі крейсери типу «Тайгер»
Tiger-class cruiser
Британський легкий крейсер «Тайгер» на якірній стоянці до перетворення на вертольотоносець
Служба
Тип/клас	легкі крейсери
Попередній клас	Типу «Мінотавр»
Наступний клас	відсутній
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Королівський ВМФ Великої Британії
На честь	Головний корабель типу п'ятнадцятий носій відповідного ім'я у складі Королівського флоту
Корабельня
Замовлено	3
Закладено	3
Спущено на воду	3
На службі	1959-1979
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	11700 тонн 12 080 тонн (як вертольотоносець)
Довжина	169,3 м
Ширина	20 м
Осадка	7 м
Бронювання	Пояс: 83–89 мм Палуба: 51 мм Траверси: 51 мм Артилерійські погреби: 83 мм Башти: 25–51 мм Шпангоут: 38–51 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 × парових турбіни Parsons 4 × парових котли Admiralty
Гвинти	4
Потужність	80 000 к.с.
Швидкість	31,5 вузли (58,3 км/год)
Дальність плавання	8 000 миль (15 000 км) на швидкості 16 вузлів (30 км/год)
Екіпаж	716 офіцерів та матросів (885 на вертольотоносцях)
Озброєння
Артилерія	4 (2 × 2) × 152-мм гармат
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів TR-4
Зенітне озброєння	6 (3 × 2) × 76-мм зенітних гармат
Авіація	4 вертольоти (як вертольотоносці)

Тип «Тигр» — три британських військових кораблів 20-го століття та останніх артилерійські крейсери Королівського флоту.

Будівництво

Будівництво трьох крейсерів типу «Мінотавр» (під назвами «Блейк», «Дефенс» і «Беллерофонт») почалося під час Другої світової війни, але через післявоєнну економію, Корейську війну та зосередження і пріоритетом забезпечення Королівських ВПС над надводним флотом, корпуси залишилися незавершеними. З огляду на зміну пріоритетів і фінансових обмежень, у листопаді 1954 року було схвалено завершення їх будівництва на основі модифікованої конструкції^[1], і три кораблі – «Тайгер», «Лайон» і «Блейк» – почали входити у стрій з березня 1959 року.

Перетворення на вертольотоносці

У січні 1964 року через відкладення програми ескортних крейсерів крейсери типу «Тайгер» були схвалені для переобладнання в вертольотоносні крейсери.^[2] Спочатку вони мали нести чотири гелікоптери Westland Wessex для амфібійних операцій і протичовнової оборони, і планувалися до дій на «схід від Суецу», потім чотири Westland Sea King для протичовнових операцій.

Переобладнання «Блейк» і «Тайгер», проведене між 1965 і 1972 роками, було дорожчим і більш тривалим, ніж очікувалося. Тож оскільки Казначейство Великої Британії виступало проти переобладнання кожного крейсера, модифікація «Лайона» була скасована, і він був утилізований у 1975 році, ставши донором запчастин для решти кораблів типу.^[3]

Доля проєкту

Описані в одній книзі як «потворні та непотрібні гібриди»^[4] після конверсії та з обмеженнями у робочій силі, ресурсах та за наявності кращих кораблів, «Тайгер» і «Блейк» були виведені з експлуатації наприкінці 1970-х і поміщені в резерв. «Блейк» був утилізований у 1982 році, а «Тайгер» – у 1986 році.

Примітки

1. Brown, David K; Moore, George (2012). Rebuilding the Royal Navy: Warship Design since 1945. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. с. 23—29. ISBN 978-1-84832-150-2.
2. Hobbs, David (2015). The british carrier strike fleet after 1945. Barnsley [England]: Seaforth Publishing. с. 264. ISBN 978-1-84832-171-7.
3. Colledge, James Joseph; Warlow, Ben (2006). Ships of the Royal Navy: the complete record of all fighting ships of the Royal Navy from the 15th century to the present (вид. New rev. ed.). London: Chatham Publ. с. 93. ISBN 978-1-86176-281-8.
4. Smith, Peter C.; Dominy, John R. (1981). Cruisers in action: 1939-1945. London: Kimber. с. 241. ISBN 978-0-7183-0218-4.