Змагання з легкої атлетики були проведені в новому форматі «Динамічна нова легка атлетика» (англ.Dynamic New Athletics). Формат передбачав проведення матчевих зустрічей тривалістю біля 120 хвилин між змішаними командами-учасницями, де 24 збірні були розподілені по групах та починали боротьбу з кваліфікаційного раунду.
В кожному матчі були передбачені змагання між шістьма збірними в дев'яти дисциплінах: біг на 100 метрів (жінки), біг на 100 метрів (чоловіки), біг на 100 метрів з бар'єрами (жінки), біг на 110 метрів з бар'єрами (чоловіки), стрибки у довжину (жінки), метання списа (жінки), стрибки у висоту (чоловіки), змішана естафета 4×400 метрів та змішана естафета переслідування (800 м (чоловіки) — 600 м (жінки) — 400 м (чоловіки) — 200 м (жінки)). Перможці та призери індивідуальних видів та естафет були визначені на підставі результатів першого змагального дня (23 червня), коли відбулись матчеві зустрічі кваліфікаційного раунду.
Змагання у бігових дисциплінах, не рахуючи гонки переслідування, відбувалися за класичними правилами, чого не можна сказати про технічні. Зі стрибків у висоту серед чоловіків, стрибків у довжину серед жінок і метання списа у жінок учасники виконували лише по три спроби. Їх розподілили на дві підгрупи, і кожен з учасників провів по дві дуелі з суперниками. За перемогу спортсмен/спортсменка отримували по три бали. Згідно з набраною сумою визначалися пари на фінальні дуелі. Переможці підгруп розігрували перше і друге місця, атлети, які стали другими, — третє і четверте, а ті, хто посів треті сходинки, — п'яте і шосте. При цьому стрибуни у висоту заявляли суддям висоти таємно від суперників, тим самим додаючи інтриги змаганням. Тобто дізнатися, на яку висоту стрибатиме атлет Х, атлет Y міг лише тоді, коли Х виходив у сектор. При цьому від спроби до спроби висоту можна було як підвищувати, так і знижувати. На завершення кожного матчу команди змагалися в естафеті переслідування. Команди стартували з часовим гандикапом за системою Гундерсона. Команда-лідер після восьми видів програми стартувала під постріл стартера, решта — з затримкою у 0,33 секунди за кожне очко програшу лідеру. Саме за результатами цієї гонки і розподіляли місця[1].
Чвертьфінальні матчеві зустрічі відбулись 25 червня, півфінальні — 26 червня. Фінал, за результатами якого був вручений останній, десятий, комплект нагород найсильнішим командам, — 28 червня.
Легкоатлетична збірна України взяла участь в змаганнях у складі 21 атлета[2][3].
На завершення кожного матчу команди змагалися в естафеті переслідування, в якій стартували з часовим гандикапом за системою Гундерсона. Команда-лідер після восьми видів програми стартувала під постріл стартера, решта — з затримкою у 0,33 секунди за кожне очко програшу лідеру. Саме за результатами цієї гонки і розподіляли місця[1].
Кваліфікаційні матчі
Команди, що вийшли напряму до півфінального раунду
За результатами командних виступів у кваліфікаційних матчах право напряму портапити до півфінального раунду отримували переможці матчів та дві найкращі команди серед тих, які стали другими. Решта збірних виборювала право виступити у півфіналі у чвертьфінальних матчах[4].
.svg){kind=small}
