Левицький Борис Васильович

Левицький Борис Васильович
Народився	19 травня 1915(1915-05-19)[1] Відень, Австро-Угорщина
Помер	28 жовтня 1984(1984-10-28) (69 років) Мюнхен, Німеччина
Країна	Польська Республіка  ФРН  Австро-Угорщина
Діяльність	журналіст, політик, науковець, редактор
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	німецька[2]
Заклад	Український вільний університет
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Партія	Українська народно-демократична партія (1942—1945) і Українська революційно-демократична партія

Бори́с Васи́льович Леви́цький (* 1915, Відень — † 28 жовтня 1984) — український журналіст, публіцист і політичний діяч.

Біографія

Борис Левицький народився 1915 року у Відні в сім'ї гімназійного професора Василя Левицького. Закінчив народну та середню школу в Бережанах.

У Львівському університеті вивчав філософію та педагогіку. Наприкінці 1930-х років проявив себе як студентський діяч націоналістичного напрямку.

Борис Левицький був тісно зв'язаний з лівим крилом націоналістичного руху, очолюваним Іваном Мітринґою (1909 — 1943), у 1938—1939 роках у Львові редагував орган цього крила — газету «Нове Село».

З початком німецько-польської війни у вересні 1939 року переїхав із дружиною до Кракова.

1940 року органи НКВС заарештували його батька та вивезли до Москви, де він помер наступного року. Того ж 1940 року матір Бориса разом із хворим братом Мироном вивезли до Казахстану, де вони померли.

Під час Другої світової війни Борис Левицький був головним редактором щоденника Краківські вісті, став членом-засновником і членом ЦК Української народно-демократичної партії.

Після війни став співредактором газети «Вперед» (1949—1959) у Мюнхені, органу лівого крила Української революційно-демократичної партії (УРДП), а також референтом Німецької соціал-демократичної партії для справ СРСР (1952) і науковим співробітником «Forschungsdienst Osteuropa» у Дюссельдорфі. За допомогою останнього інституту йому вдалося розбудувати власне дослідницьке бюро з архівом про персоналії в Радянському Союзі (1973 року було близько 60 000 карток) та про інституції (понад 10 000 карток).

Від 1959 року Борис Левицький був науковим співробітником інституту Friedrich-Ebert-Stiftung і постійним співробітником журналу «Viertelsjahres Berichte», який видавав інститут. Він був членом Наукового товариства імені Шевченка, Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde в Штутгарті, Wirtschaftspolitische Gesellschaft von 1947 у Франкфурті над Майном та Gesellschaft für Auslandskunde. Викладав також в Українському вільному університеті.

Помер 28 жовтня 1984 року.

Праці

Статті Бориса Левицького на українські та радянські теми публікувалися в німецькомовній пресі (особливо фахові журнали «Osteuropa» і «Österreichische Osthefte») і в польському еміграційному журналі «Kultura».

Левицький був автором кількох десятків книжок, переважно німецькою і англійською мовами, у яких він представив українську і радянську проблематику ширшому колу читачів на Заході. Серед них:

• Vom roten Terror zur sozialistischen (1961);
• Die Sowjetukraine 1944—1963 (1964);
• Terror i rewolucja (1965);
• Polityka narodowosciova Z.S.S.R. (1966);
• Die Kommunistische Partei der Sowjetunion — Portrat eines Ordens (1967; японський переклад 1970);
• Die rote Inquisition (1967; французький переклад 1968, італійський — 1969);
• Die sowjetische Nationalitätenpolitik nach Stalins Tod (1970);
• The Uses of Terror: The Soviet Secret Service 1917—1970 (1971);
• Politische Opposition in der Sowjetunion 1960 bis 1972;
• Das Sowjetvolk — Nationalitätenpolitik als Instrument des (1983);
• Politics and Society in Soviet Ukraine 1953—1980 (1984).

Див. також

• «Вперед»
• Марко Бойцун

Джерела та література

• Н. О. Лаас. Левицький Борис Васильович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 84. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Я. І. Мазурак. Левицький Борис Васильович [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Богуміла Бердиховська. З націоналіста в лівака: випадок Бориса Левицького [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 4 липня 2018
• Борис Левицький. Біографія (1915—1984) // Діялог. — 1984. — Число 10. — С. 7—9.
• Інтерв'ю з Борисом Левицьким [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 4. — С.1265.

Примітки

1. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

Посилання

• Левицький Борис Васильович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.244-245