Народився в 1912 році. Росіянин. У 1933 році призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію Новооскольським районним військовим комісаріатом Курської області. У 1938 році був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
З 13 серпня1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. Спочатку воював начальником штабу 813-го артилерійського полку 296-ї стрілецької дивізії. Брав участь у важких боях першого періоду війни в Україні, в тому числі на Дніпрі. 2 вересня1941 року в боях на Каховському плацдармі був поранений. Згодом брав участь у боях за Крим. Пізніше служив начальником штабу артилерії 10-го стрілецького корпусу.
Надалі брав участь у відвоюванні Донбасу, особисто керував відбиттям контратакпіхоти і бойової техніки противника. Пізніше призначений на посаду командира 358-го артилерійського полку 126-ї стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії. На чолі цього полку брав активну участь у прориві німецької оборони на Перекопському перешийку і звільненні Криму.
Могила Якова Лавренова
На завершальному етапі війни командував артилерією 126-ї стрілецької дивізії. У боях на території Східної Пруссії, в тому числі за Кенігсберг, дивізіонна артилерія завдала військам противника великих втрат. Всього ж за час війни Лавренов три рази був поранений і один раз контужений.
