21 січня 1945 року рядовий В. П. Крюченко під сильним мінометним і рушнично-кулеметним вогнем супротивника першим з кулеметників форсував річку Одер і вогнем зі свого кулемета підтримував наступ піхоти. Отримавши поранення в плече, не залишив поле бою й продовжував вести вогонь, знищивши 15 ворожих солдатів. Будучи вдруге поранений у спину, не залишив поле бою. Лише після третього поранення був евакуйований у тил.
Після одужання продовжував воювати у складі 1-ї стрілецької роти 291-го гвардійського стрілецького полку 96-ї гвардійської стрілецької дивізії 28-ї армії.
По закінченні війни продовжив військову службу в одній з авіаційних частин Київського військового округу. У 1964 році старшина В. П. Крюченко вийшов у запас.
Мешкав у Києві. Працював начальником цеху фабрики «Перемога». Помер 11 листопада1993 року.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Крюченку Володимиру Пилиповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням орденаЛеніна і медалі«Золота Зірка».
Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 169–170.
.svg){kind=small}
