Вважається, що печеру відкрив монах єзуїтського ордену Габріель Жанжинський (1664—1737). У виданій ним у 1721 році книзі «Натуральна історія королівська Польського» вперше згадується печера. Дослідження печери продовжувалися протягом ХІХ і на початку ХХ століть. Але детальне її вивчення проведено спелеологами лише у 1961—1971 роках. Тоді ж було здійснено і картування печери.
Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 7 серпня 1963 № 1180-р печері надано статус геологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення.
Опис
Досліджена довжина — ~28 км. Середня ширина ходів — 2 м, середня висота — 3 м. Вона практично суха і є легкою для проходження. Тут спостерігається впродовж року стала температура (+10,6 °C). Це одна з 2 печер які мають освітлений екскурсійний маршрут на заході України. Приймає відвідувачів цілий рік,[2].
Туристичний маршрут має протяжність 2,5 км та триває близько півтори години. Перші 480 м прокладені в вимитому природньому тунелем, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті. На маршруті чергуються коридори і зали, окремі витвори природи отримали власні назви — голова бика, ящірка, слон тощо. Назву «Кришталева» печера отримала завдяки кристалам гіпсу білого, кремового та рожево-бурштинового кольору, що покриває її стіни.
Туристичне та рекреаційне значення
Екскурсійний маршрут печери має електричне освітлення і досить зручний. Для його проходження не потрібно спеціального спорядження та одягу. Але деякі позамаршрутні ділянки печери закриті для туристів з метою запобігання порушенню мікроклімату печери та негативному впливові на ріст і збереження кристалів.
Особливістю печери є те, що в ній підвищена іонізація повітря і води, абсолютна відсутність патогенних організмів, а недавно виявлено мінеральний болотний мул і воду. Усе це робить «Кришталеву» найперспективнішим об'єктом для лікувальних та рекреаційних цілей.
.jpg)
