PROFILBARU.COM

Крамар Назар Матвійович
Крамар Назар Матвійович
Народився	1903; село Ступичне, тепер Звенигородського району Черкаської області
Помер	невідомо
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крамар.

Назар Матвійович Крамар (нар. 1903(1903), село Ступичне, тепер Звенигородського району Черкаської області — ?) — радянський діяч, секретар Тарнопільського та Молдавського обласних комітетів КП(б)У, голова Тимчасового управління Бережанського повіту Тарнопільського воєводства. Депутат Верховної ради Молдавської АРСР 1-го скликання і Тарнопільської обласної ради депутатів трудящих 1-го скликання.

Біографія

Народився в бідній селянській родині. Закінчив сільську початкову школу. З дитячих років працював у поміщика і на цукровому заводі. У 1923 році вступив до комсомолу. З 1924 до 1925 року працював у артілі (колгоспі) села Ступичне.

З вересня 1925 року служив у Червоній армії.

Після демобілізації — голова правління артілі (колгоспу) села Ступичне. Закінчив курси керівних колгоспних працівників у Москві.

Після закінчення курсів — інструктор районної колгоспної спілки із організації праці в колгоспах Молдавської АРСР.

Член ВКП(б).

До червня 1939 року — 1-й секретар Ананьївського районного комітету КП(б)У Молдавської АРСР.

З червня по листопад 1939 року — секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

З вересня до листопада 1939 року — голова Тимчасового управління Бережанського повіту Тарнопільського воєводства, на відповідальній роботі в Тарнопільському обласному (воєводському) Тимчасовому управлінні.

27 листопада 1939 — липень 1941 року — секретар Тарнопільського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

З липня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив в.о. начальника політичного відділу 87-ї стрілецької дивізії 14-го стрілецького корпусу. У травні 1942 року потрапив в оточення та німецький полон. У 1945 році звільнений із німецьких таборів радянськими військами, перебував у військово-пересильному пункті 192-го запасного стрілецького полку 1-ї запасної стрілецької дивізії.

Подальша доля невідома.