Класична коса з трьох пасом, міжнародно названа французькою
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Коса.
Коса́ (зменш.-пестл.косиця, косичка, кіска) — зачіска, при якій кілька пасом волосся на голові людини сплітаються разом. При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішне пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки або іншого аксесуару. Має різні стилістичні варіанти плетіння. Стрічку, що вплітають у косу, в Україні називають кіснико́м[1] (діал.заплі́тка)[2].
У давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром у чотири коси.
Опис зачіски дівчат Поділля залишив у липні 1711 року данський дипломат Юст Юль:
«Дівчата ходять з непокритою головою; волосся заплітається в дві коси, що спадають на спину.»[4]
Здавна відомий весільний обряд розплітання коси молодої. Він відбувався в день шлюбу в супроводі весільних пісень: «Ой на горі жито, тоненькі покоси, А хто буде розплітати дівчиноньці коси? Козак буде розплітати, …до шлюбоньку вести»[5].
У традиційній українській культурі дівочі коси були ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча краса», «Дівка без коси не має краси». Старовинний обряд першого заплітання волосся в дівчинки відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводили вперше у віці п'ять років, виконувався він досвідченою жінкою, вона супроводжувала свої дії примовляннями[5].
Оскільки коса вважалася символом дівочої чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, казали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина втрачала незайманість до шлюбу, її коси відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині зберігали коси, то вона не мала більше прав ходити з непокритою головою — звідси походження слова «покритка», яким називали дівчат та жінок, що народили позашлюбну дитину[5].
