Корольова Гуля

Корольова Гуля
Пам'ятник у Рівному (демонтований)
Народилася	9 вересня 1922(1922-09-09) Москва, Російська СФРР
Померла	24 листопада 1942(1942-11-24)[1] (20 років) Городищенський район, Сталінградська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Волгоградська область
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка, кіноакторка, медична сестра, nurse scientist
IMDb	nm0466553
Нагороди та премії
Корольова Гуля у Вікісховищі

Корольо́ва Гу́ля, справжнє ім'я — Маріонела Володимирівна Корольова (нар. 9 вересня 1922(19220909), Москва — пом. 23 листопада 1942, Волгоградська область) — українська радянська акторка.

Життєпис

Народилася 9 вересня 1922 року в Москві, у родині режисера та сценографа Володимира Даниловича Корольова та акторки Зої Михайлівни Метліної. З 1932 року мати разом з Гулєю переїхала до України, яка стала для них другою батьківщиною. Гуля мешкала в Києві, в родині відомого українського композитора Пилипа Козицького.

У 12-літньому віці за головну роль Василинки у фільмі «Донька партизана» отримала путівку до піонерського табору «Артек». В 1940 році вступила до Київського гідромеліоративного інституту.

У 1941 році разом з матір'ю та вітчимом евакуювалась до Уфи, де народила сина Олександра. У 1942 році, залишивши сина під опіку матері, добровільно пішла на фронт. Учасниця німецько-радянської війни з липня 1942 року.

23 листопада 1942 року санінструктор 780-го стрілецького полку 214-ї стрілецької дивізії Донського фронту М. В. Корольова під час бою за висоту 56.8 біля хутора Паньшино в районі Сталінграда протягом дня під вогнем супротивника надала медичну допомогу і винесла з поля бою 50 важко поранених бійців і командирів разом з їх особистою зброєю. Надвечір, коли лави радянських бійців значно порідшали, разом із бійцями вона пішла в атаку на висоту й, увірвавшись до ворожих окопів, влучними кидками гранат знищила 15 ворожих солдатів. Загинула в цьому бою.^[2]

Похована в одиночній могилі на хуторі Сакарка Паньшинського сільського поселення Городищенського району Волгоградської області Росії.^[3]

Нагороди

Наказом по військам Донського фронту № 93/н від 9 січня 1943 року Маріонела Володимирівна Корольова була нагороджена орденом Червоного Прапора (посмертно).^[4]

Родина

Чоловік — Пятаков Олексій Олександрович (1918–1972).^[5]

Фільмографія

• «Каштанка» (1926)
• «Баби рязанські» (1927)
• «Донька партизана» (1935, Василинка)
• «Сонячний маскарад» (1936)
• «Я люблю» (1936, Варка).

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 лютого 2016.
3. ОБД «Мемориал»: Облікова картка військового поховання № 34-149/2014. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
4. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Наказ по військами Донського фронту № 93/н від 09.01.1943 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 26.02.2016.
5. А. Б. Островская. Отрывок из статьи «Неспешные прогулки по Киеву» (рос.)

Посилання

• Гуля (Марионелла) Королева: биография и подвиг (рос.)

Література

• Ильина Е. Четвертая высота. — М., 1945.
• Олена Ільїна. Четверта висота / переклав з російської В. Гутянський. Київ, видавництво «Веселка», 1974, 262 сторінки, тираж 200 000.