Микола Кононенко народився у Костянтинівці, де й почав робити перші кроки у великий футболу. З 1927 року виступав за клубну команду металургійного заводу імені Фрунзе. У 1936 році виходив на поле у складі дніпропетровської «Сталі», однак незабаром опинився у сталінській команді «Вугільники», за яку провів 1 поєдинок та повернувся до рідної Костянтинівки, аби допомогти команді «Завод імені Фрунзе». Саме тут він закінчив чемпіонат 1936 року та провів увесь наступний сезон.
З 1938 по 1941 рік Кононенко виступав у складі сталінського «Стахановця», був капітаном команди. У 1940 році йому було присвоєне почесне звання «Майстер спорту СРСР»[3]. Кононенко вважався найкращим центральним нападником «Стахановця» довоєнного періоду, володів чудовою технікою та потужним ударом з обох ніг. Найбільш потужно проводив відповідальні матчі, нерідко був автором вирішальних м'ячів.
Не дивлячись на часткову втрату зору на одному оці, після війни був зарахований до складу київського «Динамо». Провів у складі киян всього 6 поєдинків. Наприкінці 40-х років XX сторіччя тренував клубну команду київського «Локомотива».
Примітки
↑Даних щодо кількості ігор у 1936 році немає. У чемпіонаті 1937 провів 10 поєдинків.
