Колесник Надія Геннадіївна

Колесник Надія Геннадіївна
Ім'я при народженні	Лозовик Надія Геннадіївна
Народилася	3 липня 1970(1970-07-03)  УРСР, Полтавська область, Глобинський район, с. Жуки
Померла	13 січня 2010(2010-01-13) (39 років) Київ.
Діяльність	благодійність

Коле́сник Наді́я Генна́діївна (* 3 липня 1970(19700703), УРСР, Полтавська область, Глобинський район, с. Жуки — † 13 січня 2010, Україна, Київ) — благодійник, засновниця та перший директор Кременчуцького міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Біографія

Дитячі роки

Народилася 3 липня 1970(19700703) р. у селі Жуки на Полтавщині. Батько був родом з сім'ї Харківської елітної інтелігенції, мав вищу університетську освіту, мати була сільською дівчиною. Як згадувала Надія потім, пізнавала вона життя двобічно: з одного боку — благополучне, вишукане, аристократичне, з іншого — скромне сільське. Авторитетом для неї був брат, який усіляко підтримував її, вчив не здаватись, триматись до останнього.^[1]

З 1978 р. навчалася в Кременчуцькій ЗОШ № 25.

Здобуття освіти

У 1988—1990 рр. здобувала професію вихователя дитячого садка в Кременчуцькому педагогічному училищі.

З 1998 по 2002 рр. отримувала професію вчителя фізичної культури і валеології, керівника дитячих спортивних секцій в Миколаївському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Бєлінського.

Надія Колесник під час зустрічі з Президентом України у Міністерстві праці та соціальної політики, 2007 р.

Професійна кар'єра

З 1990 р. працювала вихователем дитячого садку.

У 2002—2003 рр. Надія Колесник була викладачем Кременчуцького представництва Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Викладала дисципліни «Історія соціальної роботи», «Вступ до спеціальності – фізичний реабілітолог» та «Система служб соціальної роботи».

У 2005—2006 рр. була регіональний представником в Полтавській області ГО «Фундація прав людини» при підтримці представництва Євросоюзу в Україні.

З 2007 р. стала членом ради при Міністерстві праці та соціальної політики України з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів.

Філантропічна діяльність

Незважаючи на інвалідність ІІ степеня з дитинства, Надія Колесник відстоювала міцну соціальну позицію. Її діяльність була спрямована на допомогу інвалідам. Вона багато чого зробила для них, не тільки в Кременчуці, а й в Україні.

Щорічно, починаючи з 1996 року, була організатором зборів активної реабілітації людей з травмами спинного мозку, в тому числі і дитячих. З 1996 по 2001 рр. керувала Фізкультурно-оздоровчим клубом інвалідів «Надія». Вона бронзова призерка України з настільного тенісу серед жінок.

Надії Колесник належить ідея створення у Кременчуці Центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. У 2002 році її підтримав виконкомом Крюківської районної ради та Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Надія ж очолювала Центр з 2002 р. і до смерті.

Вона змогла досягти великих успіхів у організації роботи Центру: Надія Геннадіївна домоглася дозволу^[2] на проведення іпотерапії в Центрі, вона у 2006 р. встановила контакт з німецьким бургомістром Райнером Штольцом^[3], завдяки якому понад 40^[4] кременчуцьких дітей-інвалідів пройшли безкоштовне лікування в клініках м. Штокках (Німеччина).

«Якщо людина не хоче жити, то її ніхто, ніякими ліками і уколами до життя не поверне, а якщо людина хоче жити – вона здатна подолати такі бар’єри, про які навіть важко уявити. Тому завдання співробітників центру - показати нашим маленьким вихованцям всю чарівність цього життя» (Надія Колесник про діяльність Центру)[5]

Останні місяці життя

У 2009 р. здоров'я Надії різко погіршилось.

З 27 листопада 2009 р. вона перенесла 4 операції, і в останні дні перебувала важкому стані: сама вже не могла дихати і була підключена до апарату штучного дихання. Раніше Надію відмовлялися оперувати в Кременчуці, Києві та за кордоном, бо боялися, що її серце не витримає наркозу. Однак наприкінці року їй все-таки зробили операцію у Кременчуцькому міському пологовому будинку. Потім Надії знадобилося ще кілька операцій.^[6]

У ніч з 12 на 13 січня 2010 р. в реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони у Києві на сороковому році життя Надія Колесник померла. Похована у с. Жуки.

Цікаво, що за декілька місяців, Надія ніби передбачила свою смерть, опублікувавши у соціальній мережі такий вислів:

Неправда, друг не помирає, його лиш просто поруч не стає...(Надія Колесник). [7]

Творчі захоплення

Як згадувала Надія, подобалось їй все красиве: люди, одяг, любила оточувати себе вишуканими речами. На жаль, фінансового статку на все бажане не вистачало. Тому Надія навчилася робити вироби з природного матеріалу, вміла шити. Її одяг був переважно індивідуального пошиття.^[1] Вона власноруч придумувала фасони, моделювала.

Спорт теж був у Надії Геннадіївни не на останньому плані. Вона — призер (III місце) України серед жінок з настільного тенісу.^[1] Займалась також написанням проектів до міжнародних фондів, виграла три гранди. Захоплювалася мистецтвом ікебани. Брала участь у виставці в Угорщину, де зайняла призове місце.^[1]

Пам'ять

Меморіальна дошка пам'яті Н. Колесник

19 січня 2011 року на фасаді приміщення Центру соціальної реабілітації дітей -  інвалідів департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради за ініціативи колективу Центру та громади міста згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради була відкрита меморіальна дошка.

Керівництво Кременчуцької дитячої кінно-спортивної школи «Фаворит» започаткувало щорічний турнір на Кубок пам'яті Надії Колесник.^[2]

2 червня 2011 р. в Кременчуці відбулася фотовиставка робіт покійної Надії Колесник «З любов'ю до дітей. Надія». На виставці можна побачити фото з особистого архіву Надії Колесник, її авторські роботи та приватні колекції, а також малюнки та аплікації кременчуцьких дітей-інвалідів.

27 липня 2011 р. у Кременчуцькій дитячій бібліотеці ім. Турубари відкрилася виставка, присвячена пам'яті Надії Колесник «Сонце світить усім однаково».^[8]

Відзнаки

Почесний знак «За заслуги перед містом»

За своє коротке життя за неодноразові заслуги перед державою і містом Кременчуком нагороджена Почесною грамотою Міністерства праці та соціальної політики України, Почесним знаком «За заслуги перед містом».

Мала і міжнародні відзнаки^[9] — сертифікат «Rekryteringsgruppen Active Rehabilitation», Швеція; подяка за участь у зборах активної реабілітації «Fundacja Aktywnej Rehabilitacji», Польща.

Джерела

1. Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради «Про встановлення меморіальної дошки Колесник Надії Геннадіївні» № 990 від 17.12.2010 р.
2. Архів Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Кременчуцької міської ради «Особова справа Колесник Н. Г. № 139»;
3. Колесник Н.Г. [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Колесник_Надія_Геннадіївна
4. Некролог Н.Г.Колесник // «Вісник Кременчука» № 2 (1483) від 14.01.2010. – С. 18.

Примітки

1. інтерв'ю з книги "Кременчужанка", автори: Ю.Жовтецька, Л.Обревко (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2012.
2. Новини від 7.07.2011 Кременчуцький ТелеграфЪ. Кубок Надії. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 10 січня 2012.
3. Новини від 27.03.2008 р. "Кременчуцька Панорама^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4. http://www.kremen.gov.ua/news/?id=2545^{[недоступне посилання з червня 2019]}
5. http://old.panorama.pl.ua/doc.php?id=2216^{[недоступне посилання]}
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 січня 2012.
7. Опубліковано 26 червня 2010 р. у соц. мережі "Одноклассники"
8. http://panorama.pl.ua/news_day/5511-u-dityachij-biblioteci-vidkrilasya-vistavka.html^{[недоступне посилання з липня 2019]}
9. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 12 січня 2012.(рос.)