Олег Миронович Качало (8 жовтня 1959 , м. Мінськ , Білорусь — 19 вересня 2016 , Україна ) — український інженер -механік , дизайнер , винахідник . Кандидат у майстри спорту з автомоделювання . Брат Андрія Качала .
Олег Качало (крайній зліва) на ювілеї о. Ореста Глубіша в с. Івачів Горішній 21.06.2009 Від 1960 — в Тернополі. Закінчив СШ № 16 (1976), Тернопільський політехнічний інститут (1981, нині національний технічний університет).
З 11.07.1981 по 23.06.1983 служив у збройних силах у м. Воронежі .
З 1981 по 1996 — у ВО «Ватра» : інженер-конструктор, провідний конструктор, начальник дизайн-бюро (1990—1991). Від 1996 — підприємець.
Довголітній дизайнер і верстальник газети «Божий сіяч» .
Помер 19 вересня 2016 року, похований у с. Байківці Тернопільського району.
Співавтор конструкцій освітлювальних приладів для об'єктів господарського комплексу України, зокрема
Як дизайнер брав участь у випуску книг
«Симфонія Катедрального Собору. Минуле і сучасність» (1999; Тернопіль),
«Під опікою Богородиці» (2003; Тернопіль),
«Зарваниця» (1999—2004; Тернопіль) та інших. Оформив ювілейне нотне видання Анатолія Горчинського «Троянди на пероні» (2000), книгу Богдана Новосядлого «Буцнів — село над Серетом» (1998), Євгена Савельєва «Міжнародна економіка» (2001; усі — Тернопіль).
Виготовив і оформив рекламну продукцію ансамблю народної музики «Веселі галичани» («Візерунок») й іншим колективам Тернопільської обласної філармонії , танцювальних ансамблів «Червона калина», «Посмішка», «Сонечко».
Має 12 свідоцтв (патентів) на промислові зразки освітлювальних приладів.
