Карельська Академічна Спілка (фін.Akateeminen Karjala-SeuraAkateeminen Karjala-Seura,AKS) — фінськанаціоналістична організація, що діяла в 1922 — 1944.
Складалася в основному зі студентських активістів і представників інтелігенції.
На лютневій зустрічі вони обговорили методи подальшої допомоги біженцям і фінському національному рухові в Східній Карелії. Далі почалося встановлення зв'язків зі студентським та академічним середовищем (найбільш активно відгукнувся професор-географ Ііварі Лейвіскя). Сімеліус взяв на себе встановлення контактів у Остроботнії, Ряйккенен і Вяхякалліо — в Карелії. На установчих зборах 1 березня1922 були присутні вже кілька десятків студентів і викладачів.
Виявили зацікавленість і представники Охоронного корпусу. Інтереси Шуцкора при створенні "AKS" представляв військово-політичний активіст Ельмо Кайла.
Першим головою "AKS" був обраний "білий" ветеран і банківський службовець Каарло Галлікорпі, його заступником — медик Урго Матінолі. Секретарем став Ерккі Ряйккенен[1].
Рік по тому організацію очолив Ельмо Кайла, що із самого початку вважався «сильною людиною» в "AKS". Його перше головування тривало 4,5 року.
Членський квиток № 1 отримав Еліас Сімеліус (Сімойокі). Між Сімойокі і Кайлою точилося суперництво в боротьбі за найвище керівництво "AKS".
Ідеї
Ідеологія "AKS" тяжіла до націонал-патріотичних поглядів Югана Снелльмана. Програма організації ґрунтувалася на ідеї Великої Фінляндії, поєднаної з антисовєтизмом[2].
Згідно з виробленою програмою виступів ораторів "AKS" в армійських і шуцкорських частинах, лейтмотивом цих виступів повинно бути: «Наша батьківщина — це не теперішня Фінляндія, а Велика Фінляндія, яка нудиться під чужим ярмом — її треба звільнити», «Японія є природним союзником Великої Фінляндії, вона хоче звільнити пригноблені фінські племена», Промова закінчувалася закликом бути готовими виступити за звільнення і створення Великої Фінляндії.
Установки Спілки, відображалися на політичній позиції і гаслах Руху Лапуа та партії "Патріотичний народний рух". Помітний вплив Спілка мала на військові кола та Шуцкор. Противниками "AKS" були підпільна компартія, соціал-демократи і ліберали.
Емблему "AKS" розробив відомий художник Тойво Вікстед. В якості символіки використовувався чорний прапор з емблемою.
Ті, хто вступав до організації, складали присягу, текст якої підготували Кайла та Сімойокі:
Клянуся під нашим прапором, в ім'я всього святого і дорогого для мене, пожертвувати життям заради моєї батьківщини, заради національного пробудження Фінляндії, Карелії та Інгрії, заради Великої Фінляндії. Як вірю я в єдиного Бога, вірю я в Фінляндію та її велике майбутнє [3].
Важливе місце займав культ Бобі Сівена — «білого» бійця, націоналіста та учасника «племінних воєн». Він покінчив життя самогубством у карельському селищі Репола за кілька місяців після підписання урядами РСФСР і Фінляндії Тартуського мирного договору договору 1920.[4]
Іншим важливим напрямком діяльності "AKS" була феноманія. З іншого боку, Ельмо Кайла був прихильником консолідації фінського і шведського населення країни на основі велікофінского проєкту.
З "AKS" виділилися жіночий підрозділ "NYKS" і організація школярів "OKS". Друкованим рупором Спілки був журнал "Suomen heimo".
На початку 1930-тих масовим союзником "AKS" став правий ''Рух Лапуа''[6]. Однак заколот в Мянтсяля призвів до відколу від "AKS" частини учасників, зокрема зі Спілки вийшов Урго Кекконен.
Для "AKS" була характерна жорстка побудова організації, активна агітація.[7] Ці риси ефективно допомагали в протистоянні з лівими силами, особливо в студентському середовищі.
Діячі "AKS" зіграли провідну роль у створенні партії "Патріотичний народний рух"("IKL")[5]. Зокрема, одним з провідних діячів "IKL" був Ерккі Ряйккенен.
Від членів "AKS" в обов'язковому порядку вимагалася служба в армії або шуцкорах. Добровольці вели фортифікаційні роботи на Карельському перешийку.
Велика частина архівів "AKS" знищена. Прапор організації Мартті Кантеле зберіг у себе в будинку, згодом його спадкоємці передали реліквію в Національний музей Фінляндії.
Спадщина
Спадщина Карельської Академічної Спілки продовжуваа впливати на політику Фінляндії і в післявоєнний період. Характерний штрих: на виборах 1968 президентський пост оскаржували два колишні члени "AKS" — Урго Кекконен (від Фінляндського центру) і Матті Вірккунен (від Національної коаліції) [8].
З 1958 існував "Клуб 22", що продовжував традицію Спілки [9]. Колишні діячі "AKS" заснували в 1956 "Фінський сімейний фонд".
.jpg)
