Кантони Швейцарії

Swiss cantons Schweizer Kantone (нім.) Cantons suisses (фр.) Cantoni svizzeri (італ.) Chantuns svizras (романш.)
Відомо також як: Stand État Stato
Вале Тічино Граубюнден Женева Во Невшатель Юра Берн Тургау Цюрих Ааргау Люцерн Золотурн Базель-Ланд Шаффгаузен Урі Швіц Гларус Санкт-Галлен Аппенцелль — Іннерроден Аппенцелль — Ауссерроден Обвальден Нідвальден Цуг Фрібур Базель-Штадт Франція Італія Ліхтенштейн Австрія Німеччина Кантони Швейцарії
Країна	Швейцарія
Тип	Федеративна держава
Розташування	Швейцарська Конфедерація
Знаходиться в	країна
Створено	XVI століття
Кількість	26 кантонів (станом на 1979)
Кількість населення	15 778 (Аппенцелль-Іннерроден) — 1 421 895 (Цюрих)
Площа	36 км² (Базель-Штадт) — 7 105,5 км² (Граубюнден)
Підрозділи	округи та громади
Кантони Швейцарії у Вікісховищі

26 кантонів Швейцарії (нім. Kanton, фр. canton, італ. cantone, романш. chantun) є союзними членами Швейцарської Конфедерації. Ядро Швейцарської Конфедерації утворено трьома першими союзниками-конфедератами, які називалися лісовими кантонами (нім. Waldstätte). Для двох наступних визначних віх розвитку кантональної системи Швейцарії вживають терміни нім. Acht Alte Orte («конфедерація восьми»;^[1] між 1353 та 1481 роками) та нім. Dreizehn Alte Orte («конфедерація тринадцяти» в 1513—1798 роках), які позначають важливі проміжні періоди Старої Швейцарської конфедерації.

Кожен кантон (або раніше: нім. Statt («місцина/поселення») чи нім. Städte und Länder («міста та сільські землі»), або нім. Ort («терен», букв.: «місце», що стосувалося суверенної території, спільноти) чи нім. Stand («союзний член») з XIII ст. до бл. 1800 рік) був повністю суверенною державою^[2] з власним контролем над кордонами, армією та валютою від Вестфальського миру (1648) до заснування швейцарської федеральної держави 1848 року, з коротким періодом централізованого управління в часи Гельветійської республіки (1798—1803), саме під час якої був повністю визначений сам термін «кантон». З 1833 року існували 22 кантони^{[Заувага 1]}, які перетворилися на 23, коли 1979 року зі складу кантону Берн було виокремлено кантон Юра^[3].

Термінологія та її історичний розвиток

Термін «кантон» вживається на позначення адміністративної одиниці низки країн і відомий з французької назви XV ст. у значенні «кут, край» (записано у Фрайбурзі 1475 року), але найбільш відомий саме у вжитку щодо швейцарських кантонів.

У німецькомовній Швейцарії використовувався термін нім. Ort («терен») з початку XV ст. як загальний термін для об'єднань міст та сільських спільнот, які до того окремо іменували нім. Städte («міста») та нім. Länder («сільські місцевості»), або навіть нім. Stett/Statt («місцина») до та під час початку Старої Швейцарської конфедерації.^[4]. Після 1550 року дедалі частіше використовувався термін нім. Stand («держава»).

Французький термін кантон зрідка почав використовуватись у німецькій мові після 1648 року, а використання назв Ort та Stand у німецькомовній частині Швейцарії поступово зникло лише після Гельветійської республіки. І лише з Актом про медіацію 1803 року німецькомовний варіант Kanton став офіційною назвою; потім це було записано в Конституцію Швейцарії 1848 року.

Термін Stand використовується синонімічно (франзузькою état) і відображений у назві верхньої палати швейцарського парламенту, Раді кантонів (нім. Ständerat, фр. Conseil des États, італ. Consiglio degli Stati, романш. Cussegl dals Stadis).

«Республіка»

У конституціях окремих кантонів затверджено їхні довші офіційні назви. Більшість кантонів Романдії (Женева, Юра, Невшатель, Вале^[5] та Во^[6]) і Тічино^[7] офіційно іменують себе республіками (république/repubblica), принаймні в конституціях. Наприклад, офіційна назва кантону Женева — «Республіка і кантон Женева» (фр. République et canton de Genève).

Історія

«Конфедерація 13 кантонів» Старої Швейцарської конфедерації (1513—1798)

У XVI столітті Стара Швейцарська конфедерація складалась із 13 суверенних союзних членів (нім. Dreizehn Alte Orte) двох різних типів: 5 сільських держав — Урі, Швіц (назва якого була запозичена для конфедерації), Унтервальден, Гларус, Аппенцелль — та 8 міських держав — Цюрих, Берн, Люцерн, Цуг, Базель, Фрібур, Золотурн, Шаффгаузен.

Хоча формально швейцарці були частиною Священної Римської Імперії, де-факто вони стали незалежними, коли перемогли імператора Максиміліана 1499 року під Дорнахом.^[8]

У ранній модерний період окремі члени конфедерації почали вважатися республіками; 6 держав (5 сільських та Цуг) мали традицію прямої демократії у формі нім. Landsgemeinde, а міські держави управлялись через представництво в міських радах, де-факто олігархічних системах, у яких домінували шляхетські родини.^[9]

Старий порядок була відкинуто при утворенні Гельветійської республіки після вторгнення наполеонівської армії у Швейцарію 1798 року. У Гельветійській республіці кантони були лише адміністративними одиницями без будь-якого суверенітету. Республіка була повалена через п'ять років, і суверенітет кантонів був відновлений Актом про медіацію 1803 року. Статус Швейцарії як федерації держав також був відновлений, і вона вже складалася з 19 кантонів (до традиційних Тринадцяти кантонів додались колишні асоційовані та підвладні землі: Санкт-Галлен, Граубюнден, Ааргау, Тургау, Тічино, Во). Три додаткові західні кантони, Вале, Невшатель та Женева, приєдналися 1815 року.

Процес Реставрації, завершений до 1830 року, повернув майже всі колишні феодальні права шляхті кантонів, що призвело до повстань сільського населення. Втіленням цих демократичних сил була Ліберальна радикальна партія, яка закликала до прийняття нової федеральної конституції. Ця напруженість разом з релігійним питанням («питання єзуїтів») призвела до збройного конфлікту в 1840-ті та короткої Зондербундської війни. Перемога радикальної партії мала наслідком формування Швейцарії як федеративної країни 1848 року. Кантони отримали великий суверенітет, але вже не мали права утримувати власну армію чи підтримувати міжнародні відносини. З урахуванням провалу революцій 1848 року в Західній Європі Швейцарія від 1848 року і до кінця Першої світової війни була (за винятком Третьої французької республіки) єдиною демократичною республікою в оточенні відновлених монархій Франції, Італії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Конституція

22 кантональні герби (усі, крім Юри, напівкантони представлені спільно) на вітражі в куполі Федерального палацу Швейцарії (бл. 1900 р.)

Кожен кантон має власну конституцію, законодавчу владу, уряд та суд.^[10] У більшості кантонів законодавча влада представлена однопалатними парламентами з кількістю депутатів від 58 до 200. У декількох кантонах законодавча влада представлена генеральною асамблеєю (нім. Landsgemeinden). Кантональні уряди складаються з 5—7 членів^[11].

Федеральна конституція Швейцарії декларує, що кантони є суверенними в тій мірі, у якій їхній суверенітет не обмежений федеральним законом. Кантони також мають усю владу та компетенції, які не були делеговані Конфедерації конституцією. З найбільш важливого, кантони відповідальні за охорону здоров'я, соціальний захист, підтримання правопорядку та публічну освіту; вони також зберігають право на оподаткування. Кантональні конституції визначають ступінь автономності, яка надається муніципалітетам, тому вона є різною, але майже завжди включає право оподаткування та муніципальне законодавство.

Площі і населення кантонів також різні — від 37 км² до 7 105 км² та від 15 тис. до 1 244 тис. населення відповідно.

Пряма демократія

Як на федеральному рівні, всі кантони мають якусь форму прямої демократії. Громадяни можуть вимагати народного голосування для зміни конституції чи законів кантону, або накладання вето на закони, прийняті парламентом. Загальні народні асамблеї (Landsgemeinde) нині існують лише в кантонах Аппенцелль-Іннерроден та Гларус. У всіх інших кантонах демократичні права висловлюються таємним голосуванням.

Перелік кантонів

Кантони наведені в порядку, зазначеному у федеральній конституції.^{[Заувага 2]} Він відображає історичний порядок старшинства Восьми кантонів у XV сторіччі, після якого наводяться інші кантони в порядку історичних дат їхнього вступу до Конфедерації.^[12]

Герб	Код	Кантон	З	Столиця	Населення[13]	ВВП на 1 особу (2014)[14] у CHF	Площа (км^2)	Густота населення (на 1 км^2)[Заувага 3]	Кількість муніципалітетів	Офіційні мови
	ZH	Цюрих	1351	Цюрих	1 487 969	96 411	1 729	701	168	німецька
	BE	Берн	1353	Берн	1 026 513	76 307	5 959	158	352	німецька, французька
	LU	Люцерн	1332	Люцерн	403 397	65 119	1 497	233	83	німецька
	UR	Урі	1291[15]	Альтдорф	36 145	51 332	1 077	33	20	німецька
	SZ	Швіц	1291[15]	Швіц	155 863	58 788	908	143	30	німецька
	OW	Обвальден	1291 або 1315 (як частина Унтервальдена)	Зарнен	37 378	64 253	491	66	7	німецька
	NW	Нідвальден	1291 (як Унтервальден)	Штанс	42 556	69 559	276	138	11	німецька
	GL	Гларус	1352	Гларус	40 147	67 379	685	51	3	німецька
	ZG	Цуг	1352	Цуг	123 948	150 613	239	416	11	німецька
	FR	Фрібур	1481	Фрібур	311 914	58 369	1 671	141	150	французька, німецька
	SO	Золотурн	1481	Золотурн	269 441	65 588	790	308	109	німецька
	BS	Базель-Штадт	1501 (як Базель до 1833/1999)	Базель	198 249	163 632	37	5 072	3	німецька
	BL	Базель-Ланд	1501 (як Базель до 1833/1999)	Лісталь	286 848	68 537	518	502	86	німецька
	SH	Шаффгаузен	1501	Шаффгаузен	80 769	85 529	298	246	26	німецька
	AR	Аппенцелль-Ауссерроден	1513 (як Аппенцелль до 1597/1999)	Герізау[Заувага 4]	54 954	56 663	243	220	20	німецька
	AI	Аппенцелль-Іннерроден	1513 (як Аппенцелль до 1597/1999)	Аппенцелль	16 003	61 067	173	87	6	німецька
	SG	Санкт-Галлен	1803[16]	Санкт-Галлен	502 552	72 624	2 026	222	77	німецька
	GR	Граубюнден	1803[17]	Кур	197 550	70 968	7 105	26	114	німецька, романшська, італійська
	AG	Ааргау	1803	Аарау	663 462	61 959	1 404	388	213	німецька
	TG	Тургау	1803[18]	Фрауенфельд / Вайнфельден[Заувага 5]	270 709	60 533	991	229	80	німецька
	TI	Тічино	1803[19]	Беллінцона	354 375	82 438	2 812	110	130	італійська
	VD	Во	1803[20]	Лозанна	784 822	68 084	3 212	188	318	французька
	VS	Вале	1815[21]	Сьйон	339 176	52 532	5 224	53	134	французька, німецька
	NE	Невшатель	1815/1857[22]	Невшатель	178 567	83 835	803	206	36	французька
	GE	Женева	1815	Женева	489 524	102 113	282	1 442	45	французька
	JU	Юра	1979[23]	Делемон	73 122	64 606	839	82	57	французька
	CH		Швейцарія	Берн	8 419 550	78 619	41 285	174	2 289	німецька, французька, італійська, романшська

Дволітерні позначення кантонів широко використовуються, наприклад на номерах авто, а також у кодах ISO 3166-2 для Швейцарії з префіксом «CH-» (Confœderatio Helvetica — Гельветійська конфедерація — де Helvetia є давньоримською назвою регіону). Наприклад, CH-SZ використовується для кантону Швіц.

Напівкантони

Шість із 26 кантонів традиційно, але вже не офіційно, мають назви «напівкантони» (нім. Halbkanton, фр. demi-canton, італ. semicantone, романш. mez-chantun), що віддзеркалює історію взаємної асоціації або поділу.

Напівкантони ідентифікуються в першій статті Швейцарської федеральної конституції 1999 року шляхом поєднання з іншою «половиною» сполучником «та». Це кантони Базель-Штадт та Базель-Ланд, Аппенцелль-Ауссерроден та Аппенцелль-Іннерроден, Обвальден та Нідвальден.^[24] Перегляд конституції 1999 року залишив цю відмінність на прохання урядів цих шести кантонів як спосіб позначити історичну асоціацію напівкантонів одного з одним.^[25] Перша стаття конституцій 1848 та 1874 років визначала Конфедерацію як союз «22 суверенних кантонів»^[26] та позначала напівкантони як «Unterwalden (ob und nid dem Wald [‘над та під лісами’])», «Basel (Stadt und Landschaft [‘місто та земля’])» та «Appenzell (beider Rhoden [‘обидві роди’])».^[27] Хоча термін «напівкантони» залишився у звичайному використанні, конституція 1999 року та офіційна термінологія з того часу використовує назву «кантони з половиною кантонального голосу».^[28]

Після того, як 1848 року їхня асоціація стала просто історичним фактом, напівкантони рівні іншим кантонам у всьому, крім двох аспектів:^[29]

• вони обирають лише одного члена Ради держав замість двох (параграф 2 статті 150 Конституції);
• у народних референдумах щодо змін до конституції, які вимагають і згоду більшості населення, і згоду більшості кантонів (Ständemehr / majorité des cantons), результат голосування їх населення враховується лише як половина (статті 140, 142). Це означає, що для цілей конституційного референдуму принаймні 12 із 23 результатів голосування населення по кантонах повинні підтримати поправку.^[30]

Карикатура на поділ Базеля, 1833

Причини, за якими три пари напівкантонів історично входили в асоціацію, різні:

• Унтервальден ніколи не мав єдиної юрисдикції. Початково Обвальден, Нідвальден та Абатство Енгельберг формували окремі спільноти. Проте спільний термін Унтервальден лишається у використанні для позначення території, яка взяла участь у створенні Старої Швейцарської конфедерації 1291 року разом із кантонами Урі та Швіц. Федеративна хартія 1291 року передбачала участь представників усіх трьох «теренів».^[31]
• Кантон Аппенцелль поділився на сукупність «внутрішніх» та «зовнішніх» род (Rhoden) внаслідок Реформації у Швейцарії 1597 року:^[32] Аппенцелль-Іннерроден (католицький) та Аппенцелль-Ауссерроден (протестантський).
• Кантон Базель був поділений 1833 року після того, яка сільська місцевість Базеля (зараз кантон Базель-Ланд) оголосила свою незалежність від міста Базель (зараз кантон Базель-Штадт), після періоду протестів та збройного конфлікту про недостатнє представництво численнішого сільського населення в політичній системі кантону.

У XX сторіччі частина юрських сепаратистів запропонувала, щоб новий кантон Юра був поділений на напівкантони Північна Юра та Південна Юра.^[33] Натомість Північна Юра стала (повним) кантоном Юра, а Південна Юра лишилася в складі кантону Берн як регіон Бернська Юра.

Назви кантонів офіційними мовами Конфедерації

Назва кантону його власною офіційною назвою показана жирним.

Абревіатура	Українською	Німецькою	Французькою	Італійською	Романшською
AG	Ааргау	Aargau^ⓘ	Argovie	Argovia	Argovia
AI	Аппенцелль-Іннерроден	Appenzell Innerrhoden^ⓘ	Appenzell Rhodes-Intérieures	Appenzello Interno	Appenzell dadens
AR	Аппенцелль-Ауссерроден	Appenzell Ausserrhoden^ⓘ	Appenzell Rhodes-Extérieures	Appenzello Esterno	Appenzell dador
BS	Базель-Штадт	Basel-Stadt^ⓘ	Bâle-Ville	Basilea-Città	Basilea-Citad
BL	Базель-Ланд	Basel-Landschaft^ⓘ	Bâle-Campagne	Basilea-Campagna	Basilea-Champagna
BE	Берн	Bern^ⓘ	Berne	Berna	Berna
FR	Фрібур	Freiburg^ⓘ	Fribourg	Friborgo	Friburg
GE	Женева	Genf^ⓘ	Genève	Ginevra	Genevra
GL	Гларус	Glarus^ⓘ	Glaris	Glarona	Glaruna
GR	Граубюнден	Graubünden^ⓘ	Grisons	Grigioni	Grischun
JU	Юра	Jura^ⓘ	Jura	Giura	Giura
LU	Люцерн	Luzern^ⓘ	Lucerne	Lucerna	Lucerna
NE	Невшатель	Neuenburg^ⓘ	Neuchâtel	Neuchâtel	Neuchâtel
NW	Нідвальден	Nidwalden^ⓘ	Nidwald	Nidvaldo	Sutsilvania
OW	Обвальден	Obwalden^ⓘ	Obwald	Obvaldo	Sursilvania
SH	Шаффгаузен	Schaffhausen^ⓘ	Schaffhouse	Sciaffusa	Schaffusa
SZ	Швіц	Schwyz^ⓘ	Schwyz (чи Schwytz)	Svitto	Sviz
SO	Золотурн	Solothurn^ⓘ	Soleure	Soletta	Soloturn
SG	Санкт-Галлен	St. Gallen^ⓘ	Saint-Gall	San Gallo	Son Gagl
TG	Тургау	Thurgau^ⓘ	Thurgovie	Turgovia	Turgovia
TI	Тічино	Tessin^ⓘ	Tessin	Ticino	Tessin
UR	Урі	Uri^ⓘ	Uri	Uri	Uri
VS	Вале	Wallis^ⓘ	Valais	Vallese	Vallais
VD	Во	Waadt^ⓘ	Vaud	Vaud	Vad
ZG	Цуг	Zug^ⓘ	Zoug	Zugo	Zug
ZH	Цюрих	Zürich^ⓘ	Zurich	Zurigo	Turitg

Включення нових кантонів

Збільшення Швейцарії шляхом додавання нових кантонів припинилось 1815 року. Остання формальна спроба, яку розглядала Швейцарія — референдум у Форарльберзі 1919 року, однак його було відкинуто. Декілька представників 2010 року подали парламентську пропозицію щодо розгляду питання збільшення, хоча її переважно розглядали як антиєвропейську риторику, а не серйозну пропозицію.^[34] Ця пропозиція була відкинута парламентом до розгляду.^[35]

Коментарі

1. Кожну пару напівкантонів пораховано як один кантон.
2. Цей порядок як правило використовується у швейцарських офіційних документах. На початку переліку наводяться три кантони-міста, які вважались головними у Старій Швейцарській Конфедерації; інші кантони наводяться у порядку їхнього включення до складу Конфедерації. Цей традиційний порядок включення кантонів не має практичного значення у сучасній Швейцарії, де кантони рівні у правах, хоча він все ще визначає формальний порядок старшинства офіційних осіб кантону
3. на 1 км², на основі населення у 2000 році
4. Уряд та парламент розташовані у Герізау, судова влада — у Трогені
5. Місце розташування парламенту змінюється кожні півроку між Фрауенфельдом та Вайфельденом

Примітки

1. Chronology. Bern, Switzerland: The Swiss Federal Administration. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 9 жовтня 2016.
2. Andreas Kley: Kantone німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2016-04-13.
3. François Schifferdecker, François Kohler: Jura (canton) німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2015-07-20.
4. Josef Wiget: Waldstätte німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2014-12-27.
5. Constitution du Canton du Valais [Архівовано 24 травня 2008 у Wayback Machine.]: «Le Valais est une république démocratique, souveraine […] incorporée comme Canton à la Confédération suisse.»
6. Constitution du canton de Vaud [Архівовано 9 січня 2005 у Wayback Machine.]: «Le Canton de Vaud est une république démocratique [… qui] est l'un des États de la Confédération suisse.»
7. Costituzione della Repubblica e Cantone del Ticino, del 4 luglio 1830 (італ.). Swiss Federal Council. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 13 вересня 2017. Le canton du Tessin est une république démocratique [… qui] est membre de la Confédération suisse et sa souveraineté n'est limitée que par la constitution fédérale."
8. Switzerland. Encyclopædia Britannica. Т. 26. 1911. с. 251. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 11 листопада 2008.
9. Jackson Spielvogel, Western Civilization: Volume I: To 1715, (Cengage 2008), p. 386
10. Cantons, In the Federal State since 1848 німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
11. Сайт швейцарського уряду з посиланнями на уряд кожного кантону. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 13 вересня 2017.
12. Regional Portraits: Cantons. Neuchâtel, Switzerland: Swiss Federal Statistical Office. 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2009. Процитовано 21 грудня 2015.
13. Швейцарський федеральний офіс статистики, станом на 30.08.2017. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
14. Office, Federal Statistical. Cantonal gross domestic product (GDP) per capita. www.bfs.admin.ch (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
15. один з трьох кантонів-засновників Вальдштетте, дату заснування якого традиційно вказують як 1307, 1304 чи 1291 рік.
16. За Актом медіації, утворений з кантону Зентіс та північної частини кантону Лінт.
17. За Актом медіації, колишній кантон Реція, утворений з Трьох Ліг.
18. в кордонах кантона Тургау з Гельветійської республіки (1798).
19. об'єднання колишніх кантонів Беллінцона та Лугано.
20. За Актом медіації, колишній кантон Леман.
21. Після Ресторації, колишній департамент Сімплон
22. під владою Фредеріка Вільгельма III Прусського до Невшательської кризи 1856—1857 рр.
23. виділився з кантону Берн
24. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 14 вересня 2017.
25. Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 2; Häfelin, N 966.
26. Двадцять три після створення кантону Юра 1978 р.
27. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 29. Mai 1874 [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.], Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 12. September 1848 [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.] (нім.).
28. Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 10; Häfelin, N 963
29. Häfelin, N 963, 967
30. Häfelin, N 950
31. Pacte fédéral du 1er août 1291. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 13 вересня 2017.
32. Réforme catholique, Contre-Réforme et scission [Архівовано 2011-07-20 у Wayback Machine.] Article du dictionnaire historique de la Suisse
33. Bassand, Michel (1975). The Jura Problem. Journal of Peace Research. Sage Publications. 12 (2: Peace Research in Switzerland): 139–150: 142. doi:10.1177/002234337501200206. JSTOR 423158.
34. Renz, Fabian (11 червня 2010). SVP will der Schweiz Nachbargebiete einverleiben. Tages-Anzeiger. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
35. Baettig, Dominique (18 березня 2010). Pour une intégration facilitée de régions limitrophes en qualité de nouveaux cantons suisses. The Federal Assembly — The Swiss Parliament. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017. L'intervention est classée, l'auteur ayant quitté le conseil

Бібліографія

• Bernhard Ehrenzeller, Philipp Mastronardi, Rainer J. Schweizer, Klaus A. Vallender (eds.) (2002). Die schweizerische Bundesverfassung, Kommentar (нім.). ISBN 3-905455-70-6.. Cited as Ehrenzeller.
• Häfelin, Ulrich; Haller, Walter; Keller, Helen (2008). Schweizerisches Bundesstaatsrecht (German) (вид. 7th). Zürich: Schulthess. ISBN 978-3-7255-5472-0. Cited as Häfelin.

Посилання

• кантони на Swissworld.org
• збирання кантонів на GeoPuzzle
• Badac [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.] (fr) (de)